Огляд природоохоронної діяльності в агропромисловому комплексі

Необхідність інтенсивної природоохоронної діяльності показана в попередньому підрозділі. Сільське господарство повинно забезпечувати населення екологічно якісною продукцією і надавати мінімум негативного впливу на середовище проживання. З цією метою можливе застосування низки заходів з охорони природи, які охарактеризовані нижче.

В основі всієї природоохоронної діяльності в галузі сільськогосподарського виробництва лежить оптимальний спосіб господарювання, тобто ведення господарської діяльності так, щоб природі наносився мінімальний збиток – мінімум втрат добрив і оптимальна технологія їх використання, можливе збереження поверхневого шару грунту та біогенів, мінімальне забруднення водойм, застосування пестицидів у такій кількості і таких технологій, при яких середу проживання залишалася б практично незмінною і т. д. (Біоген – живильна речовина, що містить необхідні організму хімічні елементи – один або декілька. Приклади биогенов: амінокислоти, нітрат натрію; іноді биогенами називають хімічні елементи – С, Н, Р та інші, правильніше – біогенні хімічні елементи.)

Важливим технологічним прийомом в рослинництві є оранка землі, яка готує грунт до посіву і створює оптимальні умови для проростання насіння. Однак оранка з використанням важкої техніки може руйнувати тонку структуру грунту, викликаючи утворення пилу. Більш екологічним є безорної землеробство, при якому бур’яни знищуються гербіцидами, а насіння висіваються і розвиваються в грунті, що не піддається обробці плугом або культиватором. Цей спосіб можна застосовувати в комплексі з орним землеробством, але він також вимагає оптимального використання, так як в ньому застосовуються гербіциди.

Відомо, що існує богарне (бесполівное) і поливне землеробство, при якому використовують зрошення – штучну подачу води на сільськогосподарські угіддя. Поливне землеробство дозволяє отримати великі врожаї, але вимагає оптимізації, яка полягає у тому, що воду слід подавати строго в певній кількості, необхідній для рослин. Надлишок води не тільки економічно не вигідний, а й призводить до небажаних екологічних наслідків (вимивання поживних речовин, порушення водного обміну даного виду грунтів і т. д.).

Дуже важливою природоохоронної заходом є оптимізація застосування пестицидів. Необхідно знаходити такі пестициди, які були б ефективні в боротьбі з шкідниками сільськогосподарських культур, але в той же час були малотоксичних для людини та інших організмів, легко засвоювалися природним середовищем і не піддавалися биоаккумуляции. Це дуже важке завдання, але її необхідно вирішувати. Важлива і необхідна комплексна програма боротьби з шкідниками за рахунок застосування різних форм боротьби, включаючи і біологічні методи.

До екологічно безпечним методам боротьби з шкідниками сільськогосподарських культур відносять:
1. Карантин (приклад організаційно-господарського заходу).

2. Агротехнічні заходи, що складаються в певних способах обробки грунту, послідовності внесення добрив, дотриманні оптимальних строків сівби, знищенні післяжнивних залишків посівів і т. д.

3. Прогнозування можливостей масового розмноження шкідників і вжиття заходів щодо їх ліквідації екологічно безпечними засобами.

4. Широке застосування біологічних методів захисту рослин.
До цих методів відносять використання ентомофагів, біологічно активних речовин, мікробіологічних препаратів, методів генетики.

Ентомофаги – організми, що живляться комахами, наприклад комахоїдні птахи. Застосування ентомофагів складається в розселенні місцевих комахоїдних організмів по даній території, залученні цих організмів на конкретну територію і інші методи.
В якості біологічно активних речовин застосовують атрактанти (речовини, які приваблюють одних тварин до інших), репеленти (природні або отримані хімічним шляхом речовини, які відлякують тварин). Використання таких речовин дозволяє або концентрувати шкідників, а потім знищувати їх якимись способами, або видаляти ці організми з території, що охороняється.
Мікробіологічні препарати знищують шкідників, заражаючи їх специфічними захворюваннями. Метод вимагає обережності у використанні і точного знання того, що застосовувані мікроорганізми нешкідливі для людини та інших організмів.

Генетичні методи засновані на виведенні стерилізованих форм шкідників або неповноцінних рас в природні співтовариства організмів, що сприяє скороченню процесів розмноження у шкідників, що мешкають на даній території.

Екологічно безпечними є фізико-механічні методи боротьби, що включають різні заходи уловлювання та збору шкідливих комах (ловчі канавки, пастки, клейові ловчі кільця), хоча ці методи і трудомісткі, але вони в найменшій мірі викликають забруднення природного середовища.
Важливим природоохоронним заходом є утилізація відходів рослинництва і тваринництва. Так, солому, бадилля, полову можна застосовувати як добрива, але без попередньої підготовки це малоефективно; їх слід використовувати в комплексі з відходами тваринництва та побутового комплексу для виготовлення компостів, які застосовуються в якості ефективних органічних добрив.
Найбільшим за масою відходом тваринництва є гній, змішаний з соломою, застосовуваної в якості підстилки худобі, пташиний послід, рідкий гній. У населених пунктах, що не мають каналізації, до таких відходів відносяться і фекальні маси. Суміші цих речовин не можна використовувати безпосередньо в якості органічних добрив, вони повинні пройти процеси бродіння і видалення різних мікроорганізмів, цист, яєць гельмінтів (паразитичних черв’яків).

При утилізації відходів сільського господарства застосовують методи біотехнології. Біотехнологія – технологія, заснована на використанні живих організмів і біологічних процесів для одержання товарної продукції або очищення відходів виробництва.

Як заходи природоохоронної діяльності біотехнологія застосовується для очищення стічних вод тваринницьких комплексів і підприємств з переробки сільськогосподарської продукції. Біотехнологічні методи використовують і при переробці гною в особливих апаратах, де в процесі анаеробного зброджування утворюється біогаз і суміш органічних сполук, які можна використовувати як органічне добриво.
Біогаз – суміш метану, вуглекислого газу та інших газоподібних речовин з неприємним запахом, яка утворюється при анаеробному бродінні гною, компосту.

Слід зазначити, що біотехнологічні виробництва можуть приносити і екологічна шкода при порушенні режимів технології та аваріях на виробництві. Так, на заводі з виробництва кормових дріжджів у м. Кириши Ленінградської області через недотримання технологічних режимів у природне середовище потрапляла пилоподібна продукція, яка викликала алергічні захворювання жителів даного району. Але це аж ніяк не знижує екологічної цінності використання біотехнологічних методів для охорони Природи.

Важлива роль в системі охорони Природи в сільському господарстві належить створенню раціональної системи застосування добрив. Раніше говорилося про проблеми забруднення навколишнього середовища і одержання екологічно забрудненій продукції за рахунок надлишкового та нераціонального використання різних добрив. Тому важливо розробити науково обгрунтовану технологію застосування добрив і не порушувати її. Поряд з традиційними мінеральними, органічними добривами та їх сумішами в сучасній агротехніці використовують і нові види добрив – сидерати – сільськогосподарські культури, зелена маса яких заорюється в грунт цілком і в результаті процесів гниття дає цінне добриво. Прикладом сидератів є люпин. Внесення сидератів у грунт екологічно, але не завжди достатньо для відновлення родючості грунту.

Охорона Природи в сільськогосподарському виробництві цим не обмежується – вона включає і заходи з нейтралізації впливу транспорту та обладнання, що працює на полях. Так, розробляється сільськогосподарська техніка менших габаритів, яка руйнувала б структуру грунту в меншій мірі, ніж великогабаритна. Природоохоронна діяльність, характерна для транспорту, прийнятна і в сільському господарстві, коли мова йде про роботу парку сільськогосподарських машин.
І, як і в будь-якій галузі господарства, великий внесок у природоохоронну діяльність вносить екологічна просвіта всіх працівників сільського господарства (від рядового фермера до керівника великого агропромислового підприємства).

Посилання на основну публікацію