Оцінка рівня забруднення атмосфери

Кількісна оцінка – визначається через концентрацію домішок в атмосфері. Така концентрація різних речовин в атмосфері дуже мінлива в просторі і часі. Речовини можуть надходити в атмосферу не тільки через людину і його діяльності, лісові пожежі, бурі і тд також сприяють забрудненню повітря. Гранично допустимі концентрації (ГДК) – концентрація речовин в атмосфері допустимий для нормального життя живого організму. У кожному місті виділяють наступні речовини, які аналізують: аміак, діоксид азоту, метилмеркаптан, бензапірен, оксид азоту, сірковуглець, оксид вуглецю, стирол, формальдегід, метиловий спирт, фенол, хлорид водню, пил, фторид водню, сажа. Такі скорочення:

ПДКмр – гранично допустима максимальна разова концентрація речовини в повітрі населених місць (мг / куб). При вдиханні, концентрація протягом 20 – 30 хвилин не повинні викликати реакцій в організмі людини

ПДКсс – гранично здійсненне середньодобова концентрація речовини в повітрі населених пунктів (мг / куб). Протягом років не повинно бути прямих або непрямих впливів при вдиханні людиною

ІЗА – комплексний індекс забруднення атмосфери. Параметр визначає хронічне (тривале) забруднення повітря

СІ – стандартний індекс, розраховується діленням разової концентрації домішки на ГДК

НП – найбільша повторюваність (%) перевищення максимально разової ГДК за час
У містах створюється фонове забруднення повітря за рахунок накладення різного роду викидів і безлічі джерел. За допомогою метеорологічних умов фонове забруднення поширюється на звістку місто. Також фонове забруднення може посилюватися і зменшуватися знову ж через вітер (який ми відчуваємо через перепад атмосферного тиску). Найсильніше посилення концентрації поганих речовин спостерігається при двох типах погодних явищ: затишність і слабкоморосящі опади. Фонове забруднення веде до глобального потепління.

Основою для створення методів прогнозування забруднення були результати робіт М.Є. Берленда, Р.І. Онікула, І.І. Соломатіна, Р.Л. Сонькіну, Б.В. Горошко і ін. В результаті їх досліджень з’явилося 2 види оцінки забруднення повітря. 1 вид – забруднення повітря від конкретних джерел забруднення, а 2-ий – в загальному по місту.

На сьогодні використовують розрахунковий показник для аналізу атмосфери над містом, його називають потенціал забруднення атмосфери (ПЗА). ПЗА – визначає умови перенесення, вимивання і розсіювання токсичних речовин з атмосфери. При розрахунку ПЗА враховують приземні параметри температури, швидкості вітру, висоти шару перемішування, тривалість туманів.

Виділяють 4 рівня забруднення атмосфери:

  • низький – ІЗА [0; 4], СІ <1, НП <10%
  • підвищений – ІЗА [5; 6], СІ <5, НП [10; 20]% високий – ІЗА [7; 13], СІ [5; 10], НП [20; 50]%
  • дуже високий – ІЗА> 14, СІ> 10, НП> 50%

Сверлова Л.І представляє інший метод оцінки забруднення атмосферного повітря по місту на основі побудови карт розподілу показників забруднення (С) по конкретним стаціонарним пунктам міста. Такі карти дозволяють врахувати розподілу кожного інгредієнта (ГДК) на містом.

C = q / qпдк
C` = 1 / M Σ C
q – вміст конкретної речовини до конкретний термін спостереження. qпдк – гранично допустима концентрація речовини, M – кількість q-речовин. Пропонований метод реалізує інтегральну просторово-часову сітку. Розрахунок середньої концентрації конкретного речовини по місту за час:

Cy = 1 / n Σ qy / qпдкy
де Cy – середня концентрація одного q- речовини за певний час, qy – середня концентрація одного g- речовини на i- пункті спостереження, qпдкy – гранично допустима концентрація g- речовини, n – кількість стаціонарних пунктів спостереження.

ПОДІЛИТИСЯ:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.