Об’єкти всесвітньої спадщини в зарубіжній Європі

Зарубіжна Європа міцно займає перше місце серед усіх регіонів світу за кількістю об’єктів всесвітньої культурної і природної спадщини; на кінець 2008 р. їх було вже 349 (39,7% від загального числа в світі). За кількістю країн, у яких Комітет ЮНЕСКО виділив такі об’єкти (40), цей регіон також стоїть попереду всіх інших. Як і можна було припустити, переважна кількість об’єктів всесвітньої спадщини в зарубіжній Європі відноситься до розряду об’єктів культурної спадщини (316). Вони відрізняються найбільшим різноманітністю: серед них є й цілі історичні міста або їх частини, архітектурні та садово-паркові ансамблі, окремі пам’ятники і визначні місця, що особливу історичну, архітектурну і естетичну цінність.

У хронологічному аспекті об’єкти культурної спадщини в Європі охоплюють сім послідовних історичних епох.
До епохи первісності відносяться більше 10 об’єктів. Найвідоміші серед них – наскельні малюнки первісних людей, що збереглися в печерах Ласко (Франція) і Альтаміра (Іспанія), мегалітичні культово-поховальні споруди в Стоунхенджі (Англія) і на Мальті.
До епохи античності відносяться більше 20 об’єктів. Серед них найбільш відомі Афінський Акрополь, Олімпія, Дельфи, Епідавр, що представляють собою класичну спадщину Древньої Греції, а також пам’ятники Стародавнього Риму, розташовані як у самій Італії (Рим, Помпеї), так і в інших країнах Європи (Трір в Німеччині, Понд-Гар у Франції, Сеговія в Іспанії, Спліт в Хорватії, вал Адріана у Великобританії).

Епоха раннього середньовіччя представлена ??в зарубіжній Європі двома десятками об’єктів. Серед них можна відзначити ранньохристиянські і візантійські пам’ятники в Салоніках (Греція), Несебр і Мадара в Болгарії, Равенну в Італії, кафедральний собор в Ахені (Німеччина), місто Бирка в Швеції, королівські церкви в Астурії та історичний центр міста Кордови (Іспанія).
Епоха розвиненого середньовіччя представлена ??в культурній спадщині регіону особливо повно – до неї відносять близько 90 найрізноманітніших об’єктів (рис. 75). Як неважко помітити, особливо багаті пам’ятками цього часу Іспанія (історичні центри Толедо, Севільї, Гранади, Кордови, Саламанки, Бургоса, Сантьяго-де-Компостела та ін), Франції (старі частини Парижа і Страсбурга, готичні собори в Реймсі, Шартрі, Ам’єні, місто-фортеця Каркасон, папський палац в Авіньйоні та ін), Великобританії (Вестмінстер і Тауер у Лондоні, Кентерберійський і Даремський собори, фортеці в північній частині Уельсу та ін), Німеччини (історичні частини міст Любек, Бамберг, Гослар, собори в Шпайере та Кельні та ін), Португалії (стара частина Порту, Біла Вежа в Лісабоні, кілька монастирів і соборів).

З пам’яток розвиненого середньовіччя Італії найбільшу популярність здобув соборний комплекс в Пізі зі знаменитою падаючою вежею, Чехії – стара частина Праги і Кутна-Гора, Польщі – стара частина Кракова і замок хрестоносців у Мальборку, Швеції – порт Вісбю на о. Готланд, Болгарії – Боянська церква в околицях Софії, Греції – середньовічне місто на о. Родос. Додамо до цього переліку Стару Ригу і Старий Таллінн.

У Списку об’єктів всесвітньої спадщини знайшла відображення і епоха Відродження, представлена ??більш ніж 20 об’єктами. Природно, що найбільше об’єктів цієї епохи збереглося на її батьківщині-в Італії. Серед них – архітектурні пам’ятки Рима і Ватикану, Флоренції, Сієни, Венеції, невелика Віченца, яку називають містом Палладіо, по імені найбільшого італійського архітектора пізнього Відродження. Крім того, різноманітні пам’ятки цієї епохи представлені в Парижі, замках Луари і Фонтенбло (Франція), Валлетті (Мальта), палаці-монастирі Ескоріал (Іспанія), Дубровнику (Хорватія), Празі та інших містах Чехії, а також у Польщі, Румунії, Німеччини.

Епоха нового часу представлена ??в Списку ЮНЕСКО майже 50 об’єктами, які відрізняються найбільшою різноманітністю. Серед них можна виділити історичні центри міст (Барселони в Іспанії, Берліна в Німеччині, Будапешта в Угорщині, Варшави в Польщі, Зальцбурга в Австрії), королівські, герцогські і єпископські палаци і садово-паркові ансамблі (Версаль під Парижем, Сан-Сусі у Потсдамі , Шеннбрунн у Відні тощо) і об’єкти інженерно-промислового характеру (Айрон-Брідж у Центральній Англії, канал дю-Міді на півдні Франції та ін), церкви і монастирі (Рильський монастир в Болгарії та ін.)
А ось новітній час, тобто XX століття, в цьому Списку майже не представлено. Якщо ж і представлено, то яка займає абсолютно особливе місце Освєнцімом в південній частині Польщі, де під час Другої світової війни німецькі фашисти створили найбільший зі своїх численних концтаборів.

Можна додати, що Лувр і Ейфелеву вежу в Парижі щорічно відвідують 3,5-4 млн осіб, музей Шарлоттенбург в Берліні – понад 2 млн.
Об’єктів природної спадщини в зарубіжній Європі значно менше – 26. Серед них переважають національні парки – такі, як Біловезька пуща в Польщі, Дурмитор в Сербії, Пірін в Болгарії, Доньяна в Іспанії, такі заповідні території, як дельта Дунаю в Румунії, область словацько-угорського карсту.
Ще 7 об’єктів ЮНЕСКО відносить до категорії культурно-природних. Це, наприклад, гора Афон в Греції, Охрид в Македонії, Лапландія в Швеції.

Посилання на основну публікацію