Нова грецька держава в 19 – початку 20 століття

Після вбивства І. Каподістрії в 1831 році королем Греції став баварський принц Оттон. У Греції були введені баварські війська, національна буржуазія відсторонена від управління державою. Важке фінансове становище країни і великі селянські повстання (1834, 1836, 1838 років) послабили владу Оттона. У 1843 році в результаті повстання в Афінах король змушений був розпустити баварські війська, дати відставку міністрам-баварцям і скликати Національні збори, які прийняли конституцію.

Під час Кримської війни 1853-1856 роках в Греції розгорнулося рух за приєднання Фессалії, Епіру та інших грецьких земель, що залишалися під владою Туреччини. У 1854 році грецькі війська зайняли Епір і увійшли в Фессалію, але відступили під тиском Великобританії і Франції (передача Греції частини Фессалії і району Арти в Епірі відбулася тільки в 1881 році).

Економічна розруха, важкі податки, відсутність демократичних свобод і засилля іноземців викликали нову революцію 1862 р Оттон був позбавлений влади. Великобританії, яка пообіцяла передати Греції Іонічні острова, колишні з 1815 року під британським протекторатом (острова були передані Греції в 1864 році), вдалося забезпечити корону для родича британського короля данського принца Вільгельма Георга Глюксбург.

До початку XX століття при владі в Греції чергувалися представники двох політичних угруповань на чолі з X. Трікупіс і Т. Деліянісом. Завдання модернізації економіки зумовила надання концесій британським, французьким і пізніше німецьким компаніям, а також регулярні великі позики за кордоном. В результаті було забезпечено зростання промисловості, побудовані залізниці, греблі, канали (Коринфський канал – 1893 рік), але посилилася фінансова і політична залежність Греції від західних держав. У 1893 році уряд оголосив про банкрутство держави. Поразка у війні з Туреччиною 1897 року, почалася в зв’язку з новим повстанням на Криті, ще більш погіршило становище. У 1898 році була заснована Міжнародна фінансова комісія (Великобританія, Франція, Росія, Австро-Угорщина, Німеччина і Італія), якій доручалося повний контроль за доходами і видатками Греції.

Обмеження економічного суверенітету викликало невдоволення в Греції: в 1908 році група офіцерів, пов’язаних з опозиційною буржуазією, створила «Військову лігу», очолила Афінське повстання 1909 року. В результаті приходу до влади Е. Венізелос були проведені податкова, аграрна й адміністративна реформи. За підсумками двох Балканських воєн 1912-1913 роках. Греція приєднала Егейську Македонію з Салоніком, Західну Фракію, Епір і Крит. Площа країни збільшилася з 65 тисяч квадратних кілометрів до 110 тисяч, а населення – з 2,7 мільйонів чоловік до 4,4 мільйонів чоловік.

Посилання на основну публікацію