Негативний антропогенний вплив на природу океанів і морів

Воно проявляється у забрудненні океанських і морських вод, а також у надмірній видобутку морських тварин і рослин.

Забруднення океану – це пряме або непряме введення людиною в морське середовище речовин, що завдають шкоди тваринам і рослинам, здоров’ю людей, що погіршують якість морського середовища.
У океани і моря завжди потрапляли ті чи інші відходи виробництва, але приблизно до кінця 50 – х років їх кількість було таке, що морська середа сама справлялася з ними шляхом природних процесів самоочищення. Нині надходження виробничих відходів в океани і моря зросла і океану на деяких акваторіях стало важко самоочищатися. У цьому і полягає головна небезпека для природи океаносфери. Вона забруднюється різними речовинами, які надходять з різних джерел в далеко не однакових кількостях. Для оцінки шкідливості впливу забруднюючих речовин на морське середовище прийняті норми їх вмісту у воді, так звані гранично допустимі концентрації (ГДК). Це основна кількісна характеристика забруднення навколишнього середовища, на основі якої контролюється стан океаносфери.

Найбільш відчутної шкоди Світовому океану завдає забруднення нафтою. Щорічно в океан надходить 15 млн. тонн нафти. Беручи до уваги, що 1 тонна нафти покриває площу моря в 12 км2, неважко уявити загальний масштаб нафтового забруднення Світового океану. Нафтопродукти знаходяться в морській воді в основному в нерозчинному стані. Легкі фракції нафти швидко випаровуються, а важкі, з великим вмістом сірки, металів, парафіну, поступово осідають на дно, поглинаючи величезну кількість кисню, розчиненого в морській воді. Це згубно діє на морську фауну і флору. Нафтова плівка на поверхні океану ускладнює його газообмін з атмосферою і перешкоджає проникненню світла у верхні шари води, що дуже негативно позначається на біологічної продуктивності океану.
Різні райони Світового океану в різного ступеня забруднені нафтою. Особливо забруднена Північна Атлантика. Океанські води біля берегів розвинених капіталістичних країн Європи і Північної Америки насичуються забруднюючими речовинами, виносяться у відкриті райони океану, де включаються у великі океанські системи течій, поширюються разом з ними на величезні відстані, і у відносно малорухомих зонах, таких, як, наприклад, Саргасове море, накопичуються забруднюючі речовини. Висока концентрація нафтопродуктів, в десятки разів перевищує ГДК, виявлена в Ірландському, Північному, Тірренському морях і в Біскайській затоці.

Існують декілька джерел забруднення океану нафтою. Насамперед, вона потрапляє у воду з танкерів, які після промивання нафтових ємностей зливають брудну воду в морі. Наприклад, тільки в Середземному морі в результаті промивки цистерн танкерів в морську воду потрапляє щорічно більше 300 тис. тонни нафти. В цілому Світовий океан отримує з цього джерела приблизно 1 млн. тонн нафти і нафтопродуктів. І це незважаючи на Міжнародну конвенцію 1954 р., що обмежує, а в багатьох місцях і забороняє слив промивних вод у море.

Приблизно 200 тис. тонн нафти і нафтопродуктів потрапляє в океан при вантажно -розвантажувальних роботах, при витоку з трюмних систем судів.
Істотне джерело нафтового забруднення океану – аварії танкерів, завантажених нафтою і нафтопродуктами. В океані почастішали випадки зіткнень морських суден, у тому числі і танкерів. Нерідко нафтоналивні судна сідають на мілину або наштовхуються на прибережні підводні скелі і рифи. В результаті пробоїн в корпусі нафта витікає в море.

Крім нафти в океани і моря потрапляє чимало ртуті, кобальту, миш’яку та інших шкідливих речовин. Вони виносяться в океан річками, випадають разом з дощами і снігом на морську поверхню, проникають на глибини, накопичуються в організмах тварин і рослин. Так, підвищений вміст ртуті відзначається біля берегів Ірландії, Португалії, Японії, кобальту і фосфору – у берегів США. Мідь, миш’як, цинк виявлені в значних концентраціях у водах Північного і Середземного морів. В даний час Світовий океан забруднюють і інші отрутохімікати, що застосовуються в боротьбі з сільськогосподарськими шкідниками.

Морські тварини і рослини мають здатність самовідновлюватися і розвиватися. Але для цього необхідно рівновагу між видобутком і здатністю промислового об’єкта до відновлення. Порушення цієї рівноваги веде до підриву тваринного і рослинного світу океану.

Історія морських промислів знає чимало випадків повного винищення цінних морських тварин. Так, в середині XVIII ст. у Командорських островів були відкриті невідомі раніше тварини – морські корови. Високі смакові якості м’яса і простота видобутку призвели до того, що вже до кінця XVIII в. морські корови тут були повністю винищені. На межі винищення знаходилися і стада котиків. Нині різко зменшилася чисельність китів, і причина цього – інтенсивний китобійний промисел сучасними засобами лову.
У вельми значних розмірах перелов торкнувся і багатьох видів промислової риби. Прикладом служить океанічна оселедець. Її світові улови протягом 10-15 попередніх років неухильно збільшувалися. Причина цього – підвищений попит в західних країнах на кормову муку, для чого обловлюваних і статевонезріла оселедець. Це порушувало відтворення оселедця в північній Атлантиці, знизилися її запаси і відповідно улови. Таке ж становище і в основному з тієї ж причини склалося з морським окунем, тріскою, палтусом та іншими видами традиційної харчової риби. Буде потрібно не один рік, щоб запаси цих видів риби були відновлені.

Слід відзначити також, що в Світовому океані райони промислу займають обмежені простору, тому перелов риби в них не може бути повністю компенсований ловом в інших, менш продуктивних просторах океану, отже, в розумно побудованому людиною суспільстві можливо і необхідно запобігти нанесенню шкоди природі океану і захистити її.

ПОДІЛИТИСЯ: