Наука і культура України

Україна розпорядженна значним науковим потенціалом у багатьох галузях. Головний державний науковий центр – Національна академія наук (НАН) У. (з 1919), яка здійснює керівництво та організацію досліджень по провідних напрямах науки. В системі академії 170 наукових установ (з них 5 міжнародних), експериментально-виробнича база, 6 наукових центрів. Серед творчих надбань українських вчених – значні досягнення в техніці, молекулярної біології, фізики, фізичної хімії, в інформатиці, матеріалознавстві, фізіології та медицині, інших галузях знань. Варто згадати такі наукові досягнення і відкриття: розщеплення атомів літію і відкриття ізотопу гелію, створення теорії надтвердих зварювання під шаром флюсу і її впровадження в господарську практику, створення порошкової металургії, отримання важкої води, створення першого в світі лазерного накопичувача інформації на оптичних циліндрах з використанням явищ оптичної імерсії. Світове визнання отримали результати досліджень з визначення умов формування алмазоподібного вуглецю, гексагонального графіту та інших сумішей методом високошвидкісного електронно-променевого випаровування і конденсату графіту у вакуумі.

Великий внесок українські вчені внесли в освоєння космосу та створення ракетної техніки. Серед найважливіших результатів у цій галузі – створення серії складних універсальних орбітальних станцій, ракет-носіїв «Зеніт», «Циклон», нових ракетних двигунів, унікальних систем управління для ракетоносіїв і космічних апаратів, бортових систем охолодження в авіації та космонавтиці, унікального інструменту для монтажних і ремонтних робіт у відкритому космосі.
Важливе досягнення вчених НАН У. – створення великих прозорих монокристалів синтетичних алмазів, оптичними можливостями яких можна управляти. Різноманітні інструменти із синтетичних алмазів і надтвердих матеріалів, виготовлені за власними технологіями, У. експортує до багатьох країн світу. НАН У. підтримує міжнародні зв’язки з науковими центрами, академіями і товариствами різних держав; бере участь у міжнародних проектах.

Велика наукова робота ведеться в галузевих НДІ, у вузах, особливо в університетах, в Академії будівництва та архітектури, в Академії сільськогосподарських наук. Великі наукові та університетські центри: Київ, Харків, Одеса, Львів, Дніпропетровськ, Чернівці. У столиці У. працюють Національний університет, Києво-Могилянська академія, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. В університеті Т. Шевченка на 16 факультетах навчаються близько 20 тис. Студентів, працюють майже 2 тис. Викладачів.

На У. функціонують 21,6 тис. Денних загальноосвітніх шкіл, з них: 366 гімназій та 331 ліцей. Середніх спеціальних навчальних закладів – 667 (їх число скоротилося в 1990-і рр.), Вищих навчальних закладів – 330 (зростання числа приблизно вдвічі за 1991- 2002). У загальноосвітніх школах навчаються 6,2 млн учнів, в гімназіях – 214,9 тис., У ліцеях – 122,6 тис. (Спостерігається зростання популярності двох останніх типів загальноосвітніх закладів та триразове збільшення числа учнів в них за 1991-2002). У середніх спеціальних навчальних закладах кількість учнів знижується: з 739 до 583 тис. Чол. (1991-2002), а у вузах зростає, збільшившись вдвічі за той же період – з 876 тис. Чол. в 1991 до 1687 тис. чол. в 2002.

У роки реформ спостерігається відтік вчених із країни через недофінансування науки: у 2000 воно в реальному вираженні склало лише 16,1% до рівня 1990. Кількість наукових працівників, зайнятих основною діяльністю, зменшилася з 494,2 тис. Чол. в 1990 до 191,3 тис. чол. в 2000. У структурі зайнятих науковою та науково-технічною діяльністю за той же період скоротилася частка допоміжного персоналу – в 3 рази і кандидатів наук – в 1,6 рази; частка докторів наук зросла в 1,3 рази. Науковий персонал старіє: середній вік кандидатів наук досяг 51 року (в 1991 – 47 років), докторів наук – 59 років (у 1991 – 55 років). Всього в наукових організаціях У. трудилися 191,3 тис. Чол., З них вчений ступінь доктора наук мають 4,17 тис. Чол., Кандидата наук – 18,1 тис. Чол. Приблизно 105 тис. Працівників сфери «наука і наукове обслуговування» трудяться в умовах вимушеної неповної зайнятості.

Сфера НДДКР в цілому переживає кризу. Фінансування наукових та науково-технічних робіт скоротилася з 3% ВВП в 1990 до 1,13% в 2000.

Мистецтво У. має багаті фольклорні традиції. Український народ створив безліч пісень, казок, дум, частівок, коломийок, прислів’їв та приказок, легенд і переказів. В думах і піснях відбилася історія героїчного опору проти монголо-татарських і турецьких загарбників, польської шляхти, боротьби кріпаків з поміщиками і режимом царської Росії.

Літературні корені пов’язані з давньоруською народністю (література Київської Русі). Збереглася велика кількість писемних пам’яток, найвидатніший з яких – «Слово о полку Ігоревім» – вважається загальним для російського, українського та білоруського народів. Зачатки саме українського культурно-побутового і мовної своєрідності дослідники відзначають в Галицько-Волинському літописі 13-14 ст. і в западнорусские («литовських») літописах 14-15 ст. Ще більш помітні вони в пам’ятках 16 в. В поч. 16 в. на У. з’явилися друковані книги Східної Європи, а в 17 в. був відкритий перший православний університет: Києво-Могилянська академія. З 18 в. починається бурхливий розвиток українського мистецтва і літератури. Особливо важлива роль у процесі становлення нової літератури 19 в. належить І.П. Котляревському, автору поеми «Енеїда». З любов’ю малювали людей праці, благородними рисами наділяли образи українських селян П.П. Гулак-Артемовський – автор байок, ліричних віршів, балад, Г.Ф. Квітка – перший український прозаїк, поет Є.П. Гребінка. Творчість великого українського поета Т. Шевченка справила величезний вплив на подальший розвиток української поезії, на літературу всіх слов’янських народів, мало великий суспільний резонанс. Його талановитої послідовницею в прозі була Марко Вовчоколо Серед письменників демократичного спрямування 2-й пол. 19 в. виділяються А.П. Свидницький, С.В. Руданський, І.С. Нечуй-Левицький, Панас Мирний та ін. Видатним письменником, ученим, мислителем і громадським діячем революційно-демократичного напряму був Іван Франко. Поряд з Т. Шевченка – це письменник світового значення. Під його впливом у Східній Україні в 1880-і рр. яскраво виступила в літературі Леся Українка (псевдонім; справжнє ім’я – Лариса Петрівна Косач-Квітка). В цілому дожовтнева українська література посіла одне з чільних місць у світовій літературі. Радянський період пов’язаний з іменами поетів П.Г. Тичини, В.Н. Сосюри, ??Н.П. Бажана, з драматургією М. Рильського, А.Є. Корнійчука, з прозою письменників – учасників Великої Вітчизняної війни А.Т. Гончара, М.А. Стельмаха, Н. Рибака, П. Панча, Остапа Вишні, Ю. Смолича.

Багато і різноманітно українське музичне мистецтво. Найдавніші жанри пісенної творчості: трудові пісні, календарні (колядки, щедрівки, веснянки, купальські, жнивні та ін.), Обрядово-побутові (плачі, голосіння, весільні, колискові та ін.). Старовинним українським народним пісням притаманні мелодически-неповний склад, куплетно будову. Улюблений національний інструмент – бандура, типовий народний інструментальний ансамбль – «троїстих музик» (народне тріо): скрипка, басоля, бубон (або цимбали). З народних танців популярні гопак, козачок, метелиця, коломийка, аркан. У розвитку професійної музичної культури У. велику роль зіграли в 16 в. «Братства». У 18 ст. багато зробили для розвитку української музики видні композитори-українці Д.С. Бортнянський і М.С. Березовський. Важливу роль у становленні українського професійного музичного мистецтва кін. 18 – 1-й пол. 19 ст. мав театр: у п’єсах того періоду широко використовувалися музичні номери на основі народних пісень і танців; з’явилася опера «Запорожець за Дунаєм» композитора і співака С. Гулака-Артемовського (1863). У Західній Україні працювали М. Вербицький, І. Лаврівський; відомий автор 3 опер (в т.ч. «Облога Дубно» за М. Гоголем) П. Сокальський. Основоположником української класичної музики став видатний композитор, педагог і музичний громадський діяч М. Лисенка (опери «Тарас Бульба», «Утоплена», «Наталка-Полтавка», «Енеїда»). Багато українські співаки, диригенти, музиканти мають широку популярність у всьому світі; український народ по праву вважається музично обдарованим. На У. працюють 5 оперних театрів, 3 театру музичної комедії, 25 філармоній, 4 консерваторії.

Розвинене театральне мистецтво і кіно. Видатний режисер кіно – А.П. Довженка, чиє ім’я носить Київська кіностудія. Великою популярністю користуються фільми, зняті на Одеській кіностудії.

Посилання на основну публікацію