Населення Росії: загальна характеристика

Населення Російської Федерації на 1 січня 2013 р. склало 143,1 млн чол. За чисельністю населення Росія займає 9-е місце в світі, поступаючись таким країнам як Китай (1354,86 млн чол.), Індія (1227,2 млн чол.), США (314,7 млн чол.), Індонезія (237,6 млн чол.), Бразилія (199,3 млн чол.), Пакистан (190,3 млн. чол.), Нігерія (170,1 млн. чол.) і Бангладеш (161,1 млн. чол.)

 

Дані показують, що за період незалежності (1992-2012 рр..) загальна чисельність населення Росії скоротилася на 5217 тис. чол. Причиною скорочення чисельності росіян є природний убуток, показники якої зросли з 1,5 проміле у 1992 р. до 5,2 проміле в 2012 р. Природний убуток є характерною тенденцією для 79 суб’єктів Російської Федерації, на території яких проживає 95,4% всього населення країни. Від’ємне значення природного приросту спостерігаються у всіх областях Північно-Західного, Центрального, інших регіонів європейської частини Росії, за винятком республік Північно-Кавказького, Східно-Сибірського (Тува), Далекосхідного районів. Показники природного убутку в Московській і Сахалінській областях відповідно в 2,3 і 1,4 рази вище среднероссийского.

 

Динаміку чисельності населення Росії можна розділити на 2 періоди:

 

– 1992-2009 рр.

– 2009-2012 рр.

 

Перший із зазначених періодів пов’язаний з щорічним зменшенням чисельності населення Росії.

 

На перевищення смертності над народжуваністю впливають наступні фактори:

 

– погіршення соціально-економічних умов в зв’язку з ринковими перетвореннями в економіці,

– зниження рівня життя більшої частини населення Росії,

– продовження старіння населення,

– імміграційні процеси,

– значна втрата населення працездатного віку. Так, питома вага населення працездатного віку в загальній чисельності померлих досягає 33,2%.

 

Також значущим чинником, що зумовлює зниження показника загальної чисельності населення, є вплив несприятливого екологічного стану навколишнього середовища у багатьох регіонах Російської Федерації. За дослідженнями фахівців Всесвітньої організації охорони здоров’я, майже третина захворювань населення становлять хвороби, викликані антропологічними забрудненням середовища проживання. У цьому зв’язку необхідно зазначити, що природний спад характерна також і для держав Західної Європи (Німеччина, Італія, Угорщина, Болгарія, Румунія) та окремих країн СНД (Україна і Білорусь). Однак Росія значно перевершувала за даним показником зазначені зарубіжні держави.

 

Позитивна динаміка природного приросту зберігалася і зберігається у національних утвореннях Північного Кавказу, Поволжя, Східного Сибіру і Далекого Сходу. Високий приріст населення відзначається в таких регіонах як Інгушська Республіка, Республіка Тува, Республіка Дагестан (більш докладно див. розділ 1.3 даної курсової роботи). Дана тенденція пов’язана із збереженням історично сформованих традицій многосемейности в цих республіках, а також з високою часткою населення, яке проживає в сільській місцевості, де зберігається високий рівень народжуваності.

 

Другий зазначений період пов’язаний зі зміною ситуації і зростанням населення внаслідок перевищення народжуваності над смертністю і збільшенням кількості мігрантів в російську Федерацію.

 

Дана тенденція зберігається з 2010 року. Порівняно з рівнем 2011 року кількість народжених зросла на 102,5 тис., померлих зменшилась на 26,2 тис. Природний спад скоротилася на 128,7 тис. чол. і склала 2,5 тис. осіб, тобто практично вийшла на позитивний рівень.

 

Необхідно зазначити, що внаслідок свого щорічного збільшення міграційний приріст з країн СНД і далекого зарубіжжя в останні роки перекриває показники природного убутку. До того ж намітилася тенденція збільшення міграційного потоку. Загальний міграційний приріст населення за 2012 рік порівняно з 1994 скоротився на 466,4 тис. чол. і склало 343,6 тис., що зумовлено скороченням на 53,4% числа прибулих в Росію з країн ближнього зарубіжжя при збереженому рівні виїзду населення в ці держави (191,4 тис. осіб).

 

До 2004 року для міграційних процесів характерною рисою було скорочення позитивного міграційного сальдо. Після 2004 року різке зростання прибулих в Росію мігрантів (крім посткризового 2010 року) при постійно зниження показнику вибуття забезпечує високий міграційний приріст.

 

За роки існування Незалежної російської Федерації позитивне сальдо міграції зберігалося в обміні населенням з усіма країнами СНД. Статистичні дані показують, що максимальний приплив російськомовного населення сформувався за рахунок міграційного обміну з Казахстаном, Білоруссю та Україною. На частку цих держав припадає 68,5% загального міграційного приросту з держав близького зарубіжжя.

 

Значний міграційний відтік відзначається в таких районах як Чукотський автономний округ, Магаданська, Сахалінська, Камчатська області, Республіка Саха (Якутія), Мурманська область і Республіка Комі.

 

Зменшення чисельності жителів властиво для території 74 регіонів Російської Федерації, на якій живе 118,8 млн осіб, або понад 80% населення країни. До них необхідно зарахувати такі райони:

 

– всі адміністративно-територіальні одиниці Північного і Далекосхідного регіонів,

– Центральний регіон (крім Брянської області),

– Північно-Західний, Волго-В’ятський регіони (крім Республіки Марій Ел),

Уральський регіон (крім Республіки Башкортостан),

– Західно-Сибірський регіон (виключаючи Республіку Алтай, Новосибірську і Тюменської області),

– Східно-Сибірський регіон (крім республік Тува і Хакасія) та ін.

 

Високі темпи зменшення чисельності населення збереглася в таких регіонах, як:

 

– Чукотський автономний округ,

– Мурманська, Сахалінська, Камчатська і Магаданська області,

– Республіка Комі та Саха (Якутія).

 

Зниження чисельності населення в даних регіонах обумовлено, головним чином, інтенсивним міграційним відтоком.

 

У той же час у 19 регіонах Російської Федерації помічається приріст чисельності населення. Подібна тенденція зберігається в республіках Дагестан, Північна Осетія, Алтай, Інгушської, Кабардино-Балкарської, Карачаєво-Черкеської, а також у Тюменській області. Даний факт пов’язаний як з природним приростом, так і з міграційним припливом. Особливо значне зростання населення характерний для наступних регіонів Росії:

 

– республіки Північного Кавказу,

– Ставропольський і Краснодарський краї,

– Білгородська, Астраханська область,

Калінінградська область,

– Республіка Алтай.

 

Таким чином, за роки незалежності загальна чисельність населення Російської Федерації скоротилася на 5217 тис. чол. На зниження населення вплинула велика смертність (особливо на початку 90-х років) при зниження народжуваності. При цьому міграція стала покривати природне зменшення населення лише з 2004 року. Після 2004 року різке зростання прибулих в Росію мігрантів (крім посткризового 2010 року) при постійно зниження показнику вибуття забезпечує високий міграційний приріст.

 

Зростання населення відбувається тільки в 19 регіонах Росії. Така тенденція характерна для республік Північного Кавказу і півдня Росії (Ставропольський край, Краснодарський край, Астраханська область).

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Економіка Мальти