Населення Південної Америки

У давнину в Південній Америці в однаковий час існували розвинуті цивілізації (їх називають «доколумбові). На території сучасної Мексики були держава майя (VI ст. н.е.), Ацтеків (з XIV по XV ст.), В Центральних Андах – інків. До сих пір в країнах, на територіях яких вони розташовувалися, висока частка індіанців: в Мексиці – 15% всього населення, в Гватемалі – 54%, в Перу – 47%, в Болівії – 63%. Чорношкіре населення велике (або навіть переважає) в тих районах, куди в основному завозили африканських невільників для роботи на плантаціях. Це Гайана, Бразилія і острівні країни Вест-Індії. Європейське населення переважає в країнах помірного і субтропічного поясів – в Аргентині, Чилі, Уругваї, а також в Коста-Ріці, довгий час колишньої перевалочною базою Іспанії.

Кілька століть відбувалося перемішування населення, причому виникали особливі групи. Нащадків іспанців і португальців стали називати креолами, нащадків від шлюбів між європейцями і індіанцями – метисами, між європейцями і чорношкірими африканцями – мулатами, між чорношкірими африканцями і індіанцями – самбо (рис. 112).

Відмітна риса населення Латинської Америки – змішання рас.

У Південній Америці, особливо в глибині материка, багато непридатних для життя людини територій – непрохідні ліси, гірські хребти і іноді посушливі пустелі, тому найбільш заселені узбережжя (особливо східне) материка і острова Карибського басейну. У той же час значна частина населення андийских країн (рис. 113) традиційно зосереджена на високих плоскогір’ях в гірських районах, особливо в Перу, Еквадорі, Болівії.

Чисельність населення зростає дуже швидко, і так само швидко ростуть міста. Мехіко і Сан-Паулу належать до найбільших містах світу.

Латиноамериканці – нащадки європейських переселенців, корінних жителів індіанців і чорношкірих африканців.

ПОДІЛИТИСЯ: