Найбільші водосховища і ГЕС Африки

До середини XX в. Африка ніяк не виділялася ні за кількістю водосховищ, ні за їх обсягом. У 1950 р. на всьому континенті їх налічувалося всього 16 з сумарним об’ємом 14,5 млн м3. Але в наступні десятиліття у багатьох африканських країнах розгорнулося велике гідротехнічне будівництво. У результаті вже до кінця 1990-х рр.. кількість водосховищ (обсягом понад 100 млн м3) зросла до 176, а їх повний обсяг збільшився до 1млрдм3 (або до 1000 км3). За цими показниками Африка обігнала деякі інші великі регіони світу. А на загальноафриканські тлі особливо виділяються найбільш розвинені Північна (насамперед Марокко і Алжир) і Південна (ПАР) Африка. Але водосховища, причому великі, з’явилися вже і в інших її субрегіонах.

По головному показнику – обсягом – все водосховища Африки, не рахуючи самих невеликих, можна поділити на кілька груп (рис. 156). Цей малюнок показує, що в Африці досить багато не дуже великих і середніх водосховищ, є і великі. Але одна з головних її особливостей – наявність декількох водосховищ, що відносяться до категорії найбільших, які мають об’єм понад 50 км3. Досить сказати, що з 15 таких водосховищ у всьому світі 5 знаходяться в Африці (табл. 50).

Як показує таблиця 50, кілька особливе місце в цьому переліку займає водосховище Вікторія, яке правильніше було б назвати озером-водосховищем. Адже фактично це природне оз. Вікторія, та до того ж ще другий в світі за площею після оз. Верхнього в Північній Америці. Але після того як в 1954 р. на випливає з цього озера р. Вікторія-Ніл була споруджена гребля Оуен-Фолс, яка підняла рівень води в озері на 3 м, воно фактично перетворилося на водосховищі довжиною 320 км. Вікторія – досить рідкісний приклад водосховища, створення якого не викликало істотних змін у природі і господарстві прилеглої території. Значною мірою це пояснюється тим, що воно і було запроектовано як одноцелевой об’єкт – для забезпечення роботи побудованої біля греблі ГЕС Оуен-Фолс (300 тис. кВт), яка забезпечує електроенергією Уганду.

Водосховище Кариба, створене в 1958-1963 рр.. на р. Замбезі, знаходиться на кордоні двох країн – Замбії і Зімбабве. Воно простягнулося на 300 км при середній ширині 20 км фактично вздовж усього середньої течії р.. Замбезі. Спочатку його створювали для судноплавства, а головне – для забезпечення потреб ГЕС Кариба (вона знаходиться і на правому, і на лівому берегах річки). Дійсно, ця велика ГЕС потужністю 1,2 млн кВт, що дає 7 млрд кВтг електроенергії на рік, майже повністю забезпечує потреби Зімбабве і значною мірою – Замбії в електриці. Але потім води водосховища (до речі, дуже теплі, з температурою від 17 до 32 ° C) стали використовувати і для зрошення земель, на яких вирощують як зернові (рис, кукурудза), так і технічні (цукровий очерет, тютюн) культури. Важливим промислом тут стало і рибальство. Це особливо важливо тому, що в цьому районі через велику кількість мухи цеце практично відсутня тваринництво.

Водосховище Вольта в Гані було створено в 1964-1967 рр.. за допомогою греблі Акосомбо, побудованої на р. Вольта в тому місці, де її русло прорізає тверді породи і має великий перепад рівня. У результаті утворилося водосховище довжиною 400 км. Але справа тут не в довжині і навіть не в обсязі, хоча він теж дуже великий, а в розмірах поверхні. При площі майже в 8,5 тис. км2 водосховище Вольта нині є найбільшим (якщо не вважати оз. Вікторія) водосховищем в світі. Воно займає 3,6% території Гани. Будували його головним чином для забезпечення роботи ГЕС Акосомбо, яка має потужність близько 900 тис. кВт. Електроенергія цієї ГЕС з самого початку призначалася в першу чергу для постачання алюмінієвого заводу в новому портовому місті Тема, який утворив єдину агломерацію із столицею країни Аккрою. Але вона задовольняє і багато інших потреби країни. З часом використання водосховища Вольта стало більш комплексним (зрошення, водопостачання, судноплавство, рибальство, туризм). З іншого боку, не можна не враховувати і того, що при його заповненні довелося переселити більше 70 тис. чоловік.

Водосховище Насер в Єгипті та Судані на р. Ніл (рис. 157) було названо так на ім’я президента Єгипту Г. А. Насера??, при якому воно створювалося. Проектні роботи з вибору параметрів водосховища Насер, режиму його експлуатації були проведені єгипетськими і західними фірмами. Але оскільки радянський проект гідровузла на оголошеному єгипетським урядом конкурсі був відзначений як кращий, будівництво його було здійснено при технічному та економічному сприянні Радянського Союзу.

Заповнення водосховища Насер відбувалося в 1970-1975 рр.., Після чого воно досягло проектної довжини (500 км), ширини (від 9 до 40 км) і глибини (в середньому 30 м). Це водосховище багатоцільового призначення і служить для регулювання стоку Нілу і попередження повеней, для зрошення, отримання електроенергії, судноплавства та рибальства. Електроенергія звідси прямує по ЛЕП в багато районів країни, що дозволило не лише завершити електрифікацію населених пунктів, але і створити великі електроємна виробництва. Завдяки надходженню води на поля багато районів Верхнього Єгипту перейшли з басейнового (сезонного) зрошення на цілорічне, що дозволило знімати по два-три врожаї на рік. А загальний приріст площі зрошуваних земель становив 800 тис. га. Водосховище змінило на краще умови судноплавства на річці. Воно ж стало важливим рибопромисловим водоймою; для цієї мети використовуються головним чином мілководні лимани. Набагато збільшився і приплив туристів.
Все це стало можливим завдяки спорудженню головного об’єкта – греблі на Нілі у міста Асуан. Перша гребля тут, у першого нільського порога, була побудована ще в 1898-1902 рр.. Вона мала висоту 22 м, утворила невеличке водосховище, а побудована при греблі ГЕС мала потужність 350 тис. кВт. На відміну від старої нова гребля отримала назву Висотної-адже вона піднімається на 110 м. У Єгипті її зазвичай іменують Садд-ель-Алі, тобто Велика гребля. Асуанська ГЕС з 12 турбінами має потужність 2,1 млн кВт і виробляє 10 млрд кВтг електроенергії на рік.

Водосховище Кабора-Басса в Мозамбіку знаходиться на р. Замбезі, але нижче за течією від водосховища Кариби. Гребля і ГЕС Кабора-Басса (3,6 млн кВт) були споруджені міжнародним консорціумом, вироблена ж тут електроенергія в основному призначається для ПАР.

Водосховище помітно поліпшило умови судноплавства, дозволило окропити близько 1 млн га земель. Але існує і складна проблема – мешканці прилеглих до нього районів часто хворіють шистоматоз. Виявилося, що переносниками хвороби є устриці, що мешкають в слабопроточних мілководних затоках, зарослих густою водною рослинністю. Після створення водосховища вони сильно розмножилися.

З інших великих водосховищ Африки можна згадати водосховище Каїнджі в Нігерії. Це перше велике «рукотворне море» на р. Нігер площею 1300 км2, а потужність однойменної ГЕС становить 800 тис. кВт. Можна назвати також водосховища Мананталі в Малі, Косу в Кот-д’Івуарі, Кафуе в Замбії. Але особливе становище в цьому переліку займає нижня течія р. Конго, де на ділянці довжиною 26 км її падіння становить 96 м. Гідроенергетичне освоєння цього відрізка ріки отримало найменування «проект Інга». У якості першої його черги можна розглядати вже побудовану тут ГЕС потужністю 1,4 млн кВт, яка забезпечує електроенергією столицю ДР Конго Кіншаси і по одній з найдовших у світі ЛЕП (майже 1700 км) – гірничопромисловий район Шаби, що входить до складу Мідного пояса. Але перспективний проект виходить з того, що на цій ділянці потужність ГЕС може бути доведена до 30 млн кВт! Це будівництво було розраховано на 25 років, але політична обстановка в країні завадила його здійсненню. Після утворення Африканського союзу в 2001 р. інтерес до цього проекту відродився.

Посилання на основну публікацію