Національне господарство Ємену

За класифікацією ООН і Світового банку Ємен є одним з 49 найменш розвинених держав світу.

Ємен – держава з індустріально-аграрної економікою. У 1997-2007 роках спостерігалося стійке економічне зростання: за цим показником Ємен займає перше місце в регіоні. У структурі ВВП превалюють промисловість (41%) і сфера послуг (45%), але частка сільського господарства (14%) є найбільшою серед держав півострова через найсприятливіших на Аравійському півострові кліматичних умов. Доходи від туризму не грають принципової ролі в економічній системі.

Економічні кризи, громадянська війна 1994 року і швидке зростання населення призвели до того, що країна більше не в змозі забезпечувати себе продовольством. До того ж ЙР відчуває нестачу водних ресурсів і придатною для обробки землі. Імпортується до 70% споживаних продуктів харчування. У сільському господарстві зайнято 54% ​​працездатного населення (перше місце на Близькому Сході), в промисловості – 11%, у сфері послуг – 35%.

Характерною особливістю економічної системи Ємену є постійний дефіцит торгового балансу, який покривається головним чином за рахунок валютних переказів єменців, які працюють за кордоном, доходами від експорту нафти, фінансовою допомогою уряду США і кредитами приватних банків.

Ємен не залежить від поставок енергоносіїв: в країні розташовані великі родовища нафти і природного газу, а також 2 великих нафтопереробних заводи. Велика частина нафтопродуктів споживається всередині країни, але експорт сирої нафти є найбільш важливим джерелом доходів державного бюджету.

Аж до об’єднання країни в ІАР та НДРЙ існували різні економічні системи – відповідно державного капіталізму і командно-адміністративна система. У 1993 році за рекомендацією МВФ уряд приступив до реалізації програми реструктуризації економіки. Першою важливою мірою була приватизація, проведена на півдні Ємену після закінчення громадянської війни в 1994 році. Найбільш суперечливою мірою залишається лібералізація ціноутворення і скасування державних субсидій на товари першої необхідності, проведена в 1998 році і викликала масові акції протесту. Проте програма щодо лібералізації економіки практично не торкнулася обробної промисловості, повністю державної залишиться нафтова промисловість.

Ємен – соціальна держава. За даними Світового банку в 2006 році, близько 35% (за національними критеріями близько 1/3 населення) проживають за межею бідності. Безробіття виросло з 12% в 1999 році до 16,5% в 2006 року, так як приріст населення випереджає створення робочих місць.

У щорічній класифікації Всесвітнього банку, опублікованій в середині 2007 року, Ємен названий країною з економікою «низького доходу» (lower income). Однак він не визначений як країна-позичальник Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР), що не дозволяє йому отримувати незв’язані кредити від більшості міжнародних фінансових установ, включаючи МБРР.

Основні предмети експорту – сира нафта (96,5%), мінеральні ресурси (0,5%). Основні предмети імпорту – продовольчі товари (29,6%), продукція машинобудування (20,8%), мінеральне паливо (12,0%), хімікати (9,7%).

Основними зовнішньоторговельними партнерами Ємену є Індія (18,3% експорту і 5,5% імпорту), Таїланд (18,0% експорту), Республіка Корея (13,2%), КНР (9,6%), ОАЕ (12, 5% імпорту), Саудівська Аравія (12,4%), Кувейт (5,2%), США (4,9%).

Посилання на основну публікацію