Музика Стародавнього Китаю

Жителі Давнього Китаю приділяли дуже багато уваги музиці. Вони вважали, що її звуки несуть в собі особливу силу, здатну об’єднувати людей і гармонізувати їх буття. Через музику можна було досягти розуміння суті речей і злиття зі світом природних стихій.

Вважалося, що співати, танцювати і грати музику людей навчили боги, вони ж створили і інструменти. Однак погана і нечиста музика може бути для людини нездоровий вплив. Тому, вважали давньокитайські філософи, потрібно обов’язково стежити за тим, щоб вся створювана музика відповідала певним стандартам. З цією метою при дворі імператора близько 120 р. До н.е. е. навіть створили спеціальну Музичну палату.

Китайська музика виросла з культових пісень і релігійних гімнів. Очевидно перші традиційні мелодії зародилися більше 5 тисяч років тому.

Створення системи ладу китайці приписували одному з придворних імператора Цинь Ши-Хуанді – Лін Луню. Вважається, що він же створив сопілка з 12 трубок, які він налаштував таким чином, щоб вони звучали як спів феніксів. Хоча китайська гамма складається з п’яти нот, деякі музиканти шукали більш складні нотні системи. У деяких працях зустрічаються згадки про існування навіть 360-нотної гами. Завдяки розвиненій писемності, китайські філософи і музиканти зуміли залишити безліч трактатів на музичні теми і нотних записів. Тому сьогодні не складає труднощів не тільки зіграти багато давньокитайські пісні, а й зробити це максимально автентично.

Давньокитайські музичні інструменти

Давньокитайські музиканти користувалися великою кількістю інструментів:

  • ударних;
  • смичкових;
  • щипкових;
  • духових.

Майже всі вони використовуються музикантами досі.

Особливу виразність китайської традиційної музики надавали численні барабани. Вони могли бути самих різних розмірів і виготовлені з найрізноманітніших матеріалів – глини, металу, деревини, гарбузів, бичачого міхура. Завданням барабанщика в древнекитайском оркестрі була не тільки гра на власному інструменті, а й диригування. Барабан був провідним інструментом і задавав ритм для всієї музичної композиції.

Традиційну китайську музику також не можна собі уявити без дзвіночків. Вони могли бути гучними і гучними або ледь чутними і переливчастими. Найбільш поширеним щипковим інструментом в Стародавньому Китаї був цинь, що нагадує семиструнну арфу. Також в оркестрах часто присутній ґучжен – китайська цитра. Особливої ​​майстерності музиканта вимагала гра на хуцинь – різновиди скрипки всього з двома струнами.

Кожен інструмент був для китайців не просто засобом для отримання певних звуків, а уособленням особливих елементів буття. Звуки безлічі інструментів, на яких грають в унісон, як би відтворювали сам Всесвіт в світі музики.

ПОДІЛИТИСЯ: