Морські пасажирські перевезення

Широкому обміну вантажами морськими шляхами історично передували перевезення морем великої кількості людей. Першими морськими пасажирами були європейські колонізатори – військові, чиновники, шукачі пригод, які в часи Великих географічних відкриттів спрямовувалися в незвідані заморські землі. Пізніше масових масштабів прийняв вивезення африканців, проданих у рабство на плантації американських колоній Іспанії, Португалії та Англії.

Надалі склад пасажирів докорінно змінився. Серед них стали переважати релігійні та політичні емігранти. Розвиток капіталізму в Європі, що супроводжувалося розоренням селянських господарств, породило спочатку XIX в. масову еміграцію з Європи, коли мільйони розорилися і знедолених селян покидали батьківщину і вирушали морем в чужі краї в пошуках землі та роботи. Напередодні першої світової війни морські пасажирські перевезення досягли свого максимуму. Тільки через Атлантичний океан морські судна щорічно переправляли до 2,5 млн. чоловік. У той же час в основному на атлантичних лініях почали широко використовуватися великі і надзвичайно комфортабельні експресні суду. Вони користувалися великою популярністю у заможних людей, великих бізнесменів, дипломатів та ін.

У роки між першою і другою світовими війнами на трасі Західна Європа – США масові перевезення емігрантів різко пішли на спад, так як США помітно обмежували імміграційні квоти. У передвоєнні роки кількість пасажирів обчислювалося лише десятками тисяч на рік. Водночас продовжувало розвиватися будівництво пасажирських суперлайнерів. В останнє десятиліття перед другою світовою війною в океан вийшли «плаваючі палаци»: «Куїн Мері», «Куїн Елізабет», «Нормандія», «Бремен» та ін У післявоєнні роки тривало, але в дуже невеликих масштабах будівництво і введення в експлуатацію пасажирських висококомфортабельних супергігантів, наприклад «Юнайтед Стейтс», «Франс», «Куні Елізабет II». Однак потік пасажирів в цей час невблаганно зменшувався, і мінялися їх соціальний склад і майнове становище.

У Європі вибухнула криза. Крім того, регулярні рейси над океаном почали здійснювати пасажирські літаки, що набагато скоротило час перебування в дорозі. У пасажирського морського флоту з’явився вельми серйозний конкурент – повітряний флот. Кількість пасажирів на морських суднах знизилося ще більше, і до 60-м рокам настав перелом. Авіаперевезення пасажирів стали перевершувати морські. Вже в 1973 р. Атлантичний океан перетнули повітрям близько 12 млн. пасажирів, а на морських судах приблизно 25 тис. Таке співвідношення означало насамперед ков ери супергігантскій «люкс»-лайнер і початок якісно нового ця морських пасажирських перевезень. І дійсно, компанії-власники цих сверхкомфортабельних судів стали знімати їх з лінії, ставити на прикол, а потім і продавати, так як їх експлуатація та утримання почали приносити великі збитки. Останній з колишніх лідерів пасажирського флоту – лайнер «Франція», побудований в 1960 р., був проданий норвезькому громадянину, який назвав: його «Норвегія» і переобладнав, замінивши розкішні салони допалнітельнимі зручними каютами, збільшивши тим самим число недорогих пасажирских місць.

ПОДІЛИТИСЯ: