Модель «центр-периферія» в системі сільськогосподарських районів Колумбії

Хронологія формування сільськогосподарських районів Колумбії, покладена на карту, – наочний приклад просторової моделі «центр-периферія». Товарний уклад з вогнищ його становлення поширювався на периферію розростаються товарних, капіталістичних районів.

Домінуюче положення серед сільськогосподарських районів Колумбії займає «кавовий район» на схилах Центральної Кордильєри Анд. Світове значення мають райони – анклави бананових плантацій на Атлантичному узбережжі. Розвиток товарного великомасштабного землеробства для внутрішнього ринку (виробництво сировини для національної обробної промисловості і продовольства для зростаючого міського населення) стимулювало «розтікання» на навколишні території капіталу, накопиченого в центрі «кавового району» – Медельїні і в столиці – Боготі. Пізніше аналогічні процеси захопили регіональні центри – Калі і Барранкилье, через які здійснюється експорт кави.

Розвиток майже не торкнулося периферійні гірські райони з переважанням селянських господарств та райони екстенсивного пасовищного тваринництва.

У менш розвинених країнах проблема «центр-периферія» стоїть ще гостріше. Центр представлений анклавами сучасної промисловості і плантаційного господарства, периферія – районами натурального господарства, по суті перетворилися у внутрішні колонії. Їх розвиток базується на використанні обмеженого набору ресурсів. Головним ядром і провідним центром розвитку галузей вторинного і третинного секторів зазвичай є столичне місто (рис. 270). Решта території країни представлена аграрної периферією з рідкісними невеликими містами. На рівні міст до периферійних районів належать робочі квартали, розташовані неподалік від морально застарілих індустріальних гігантів, нетрі і гетто.

Посилання на основну публікацію