Міжнародна спеціалізація виробництва

Основою міжнародного географічного поділу праці стала міжнародна спеціалізація виробництва. Вона веде свою історію з моменту виникнення що виробляє господарства, появи перших держав і початку обміну продукцією між ними. На перших порах ці міждержавні контакти були непостійними. У міру розвитку господарства і становлення держав (у феодальну епоху, на етапі «юності») спеціалізація окремих країн все більш закріплювалася і стала реалізовуватися за допомогою стабільної зовнішньої торгівлі.

У процесі розвитку склалися чотири основних види міжнародної спеціалізації виробництва: міжгалузева, предметна, технологічна і подетальная.

Найстаріша (за часом виникнення) і найпростіша (по механізму функціонування) – міжгалузева спеціалізація, що розвивається в рамках первинної сфери господарської діяльності людини. Вона формується на основі природних, природних факторів – наявність будь-яких видів корисних копалин, агрокліматичних, лісових, а також біологічних ресурсів. Тому міжгалузева спеціалізація охоплює експорт мінеральної і лісової сировини, сільськогосподарської та морепродукції.
Розглянемо міжнародну міжгалузеву спеціалізацію на прикладі пшениці та м’яса.
Частка окремих країн і територій у світовому експорті пшениці (1994 рік, у відсотках до підсумку).
Частка окремих країн і територій у світовому експорті пшениці в 1994 році у відсотках до підсумку На частку п’яти країн припадає понад 9/10 світового експорту: Аргентина, Австралія, Канада, Франція (на частку якої припадає основна частина експорту пшениці з країн Європейського союзу) і США.
Частка США і країн Європейського союзу у світовому експорті м’яса а відсотках до підсумку

Причини криються в широкій державної підтримки американських фермерів і в збільшенні споживання м’яса в т. н. інших країнах.
Положення на світовому ринку оцінюють не тільки кількісними, а й якісними показниками.
Наприклад, на світовому ринку какао -бобів такі африканські країни, як Кот- д’Івуар, Нігерія, Гана, випереджають своїх латиноамериканських (Мексика, Бразилія, Еквадор) і азіатських (Малайзія, Індонезія) конкурентів не тільки за обсягом експорту, а й по якості товару. У африканських какао -бобів кращі якісні характеристики: мінімальна кислотність, завдяки якій шоколад не має кислуватого присмаку, максимальний вміст какао- масла (що зменшує витрату сировини) і найменше відходів (так званої «лушпиння»).
Ринки спеціалізованої продукції давно вже зайняті, і «пробитися» на них новим виробникам дуже важко. Наприклад, світовий ринок квітів більш ніж наполовину зайнятий голландськими фермерами (знамениті голландські тюльпани !). Але деяким новим конкурентам вдається потіснити «ветеранів». Особливо вдало розвивають своє експортне квітникарство Кенія та Еквадор.

Предметна спеціалізація охоплює продукцію обробної промисловості, яка є готовим виробом (а не сировиною, напівфабрикатом чи деталлю). Найбільш широко і динамічно предметна спеціалізація розвивається в основних промислових виробництвах – машинобудуванні та хімії.
Ще в 80 -х рр.. фахівці підрахували, що в світі виробляється більше 30 млн. видів промислової продукції, для випуску якої потрібно було мати майже 1 млн. видів різного устаткування. Ну, якій країні це під силу поодинці? І чи вигідно це ? Всі виробляти у себе надзвичайно невигідно. У цьому випадку продукція виходить майже завжди дорожче, а іноді і більш низької якості. Принципи самообеспечиваться (автаркического) господарства не набули поширення в світі. Більшість держав реалізують ідею «ніш і зубців». Так, у окремих країн є цілий ряд «зубців» – це їх спеціалізація на світових ринках. Разом з ними є і «ніші», ті виробництва, які не набули великого розвитку. Наприклад, в США до неспеціалізованих виробництвам в міжнародному масштабі належить верстатобудування, вартість продукції якого за 80 -і рр.. зменшилася вдвічі, а частка в світі – майже в 3 рази. США не значаться в числі головних світових експортерів верстатів.
До спеціалізованих виробництвам в розвинених країнах відносяться сучасні, наукомісткі, за якими

Розглянемо предметну спеціалізацію на прикладі Німеччини, що є провідним експортером машин і устаткування. На її частку припадає близько 1/5 світового експорту. За деякими видами машинобудівної продукції цей показник ще вищий.
Країна може бути лідером за певним, вузькому напрямку. Наприклад, Тайвань на початку 90 -х рр.. був провідним у світі виробником і експортером окремих видів електронної продукції.

Технологічна спеціалізація отримала розвиток у кольоровій металургії і характеризується міждержавних – територіальним «розривом» в єдиному технологічному ланцюжку. Класичний приклад технологічної спеціалізації – географія виробничої діяльності американської алюмінієвої компанії «АЛКОА».

Географія виробничої діяльності ТНК Видно, що видобуток сировини здійснюється компанією в основному за кордоном, т. к. в США свого алюмінієвого сировини дуже мало. Виробництво глинозему (алюмінієвого напівфабрикату) тяжіє до районів видобутку. Виплавка первинного алюмінію виробляється там, де є дешева електроенергія. Алюмінієвий прокат та інша готова продукція виготовляється в США, тобто в районі споживання.

Основна тенденція в географії алюмінієвої промисловості полягає в подальшій концентрації виробництва в районах видобутку сировини. Розвинені країни скорочують у себе матеріало-та енергоємне та екологічно шкідливе виробництво, прагнучи його «винести» за межі своїх країн. Так, наприклад, в Японії виплавка первинного алюмінію скоротилася за 80 -і рр.. з 1 млн. до 30 тис. т.

ПОДІЛИТИСЯ:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Дивіться також:
Білорукив гібон