Місяць березень

Ось і прийшов, нарешті, довгоочікуваний місяць березень – перший весни диханье, місяць – капельник. У лісі, на полях, у садах і парках синявою відливають великі кучугури снігу, накидати останніми лютневими снігопадами, сильні ще ночами морози і бадьорять ранки, вирують часом хуртовини, але по тому, як все яскравіше і тепліше пригріває сонце, як опівдні дзвенить, граючи з сонцем, весела кришталева крапель, як радісніше цвірінькають горобці і голосніше воркують голуби, як весело і дзвінко виспівує свою коротеньку нехитру, але бадьору пісеньку жовтогруді синичка, відчувається непереборне наближення красуні-весни. Це її позивні, луна переможного маршу з півдня. Весну вже не зупиниш.

Теплішає ясне сонце. Раніше світає, пізніше сутеніє. Це чудовий перехідний місяць: початок його виглядає взимку, а кінець – справжньою весною, з пробудженням природи, з великою кількістю світла і пташиних запевок. Та й повітря стає іншим, набуває особливої приємну свіжість. І люди кажуть: от і навесні запахло.

Березень – перший місяць весни, місяць – протальник, парник. Дзвінко падають і б’ються на частини крижини-бурульки, відгукуючись в серці зворушливою музикою ранньої весни. Темніють дороги. Народна приказка говорить: «Февраль сильний заметіллю, а березень – капежом».
Колись за старих часів на Русі вели рік з 1 березня, з початку своєї сільськогосподарської весни, з первовесенней капелі. Місяць березень був зачинателем року. У стародавніх римлян перший місяць року, на честь бога війни Марса, був названий Мартіусом.

Середня місячна температура повітря в березні коливається від 6 до 8 градусів морозу. В окремі роки, переважно в першій половині місяця, температура повітря в нічні години ще може знижуватися до 32-34 градусів нижче нуля. Таке спостерігалося в 1964, 1966, 1971 і в 1976 роках, а в 1963 році середня температура по Росії знижувалася до 38 градусів морозу.

Відлиги в місяці березні – звичайне явище, причому в третій декаді температура повітря в денні години може підвищуватися до плюс 10-12 градусів, що відзначалося в 1972, 1975, 1977 роках, а в 1978 році вона досягла місцями плюс 14-16 градусів.

Перехід середньої добової температури через мінус 5 до більш високої в Татарії відбувається в період 20-25 березня. За весь зимовий період висота сніжного покриву досягає свого максимуму (30-40 см) і тільки до кінця місяця під дією відлиг і дощів вона зменшується на 5-10 см.
Зима не один раз наряджає у місяці березні лісу в білосніжний, блискучий на сонці наряд. Особливо холодної буває перша половина березня. У народі кажуть: «Перезімній місяць березень лютого-бокогрей менший брат», «Март те саме лютого» і «Март хибний: то плаче, то сміється».
У другій половині місяця березня зростає приплив сонячного тепла, все більше прогрівається повітря. Весна неквапливо розгортає хода – підпустить днем вогкість на дорозі, на південних пагорках відкриє землю, а вночі знову підморозить. Все глибше підтає сніг біля нагрітих за день дерев, навколо стовбурів з’являються кільцеві проталини.

Незвичайне це час, коли немов злилися воєдино всі фарби зими і всі запахи весняної пори. Напевно, саме о цій порі писав Антон Павлович Чехов: «Із землі ще не з’їхав сніг, а в душу вже проситься весна. Якщо ви коли-небудь видужували від важкої хвороби, то вам відомо блаженний стан, коли завмираєш від неясних передчуттів і посміхаєшся без всякої причини. Мабуть, такий же стан переживає тепер і природа. Земля холодна, бруд зі снігом хлюпає під ногами, але як кругом все весело, ласкаво, привітно! Повітря так ясний і прозорий, що якщо піднятися на голубник або на дзвіницю, то, здається, побачиш всю всесвіт від краю до краю».

Зима йде не відразу. Поступово починають слабшати нічні морози. Підтає сніг на сонці, з’явилися перші проталини. Ось з них-то, вважають фенологи, і починається весна. Погодоведи, однак, відносять її початок до пізнішого терміну, коли середня добова температура повітря піднімається вище нуля.

Мабуть, саме найбільша кількість прикмет, пов’язаних з явищами живої природи, відноситься до весняного періоду. Як же наші діди і прадіди характеризували весну? Здавна віддавалася перевага весну не ранній: «Рано затамувавши – довго не розтане», «Рання весна нічого не стоїть». Спостереження показують, що ранні весни зазвичай бувають затяжними, потепління часто змінюються холодами. Пізня весна сприятливо позначається у розвитку живої природи в перші місяці літа. «Пізня весна не обдурить» – говорить народна мудрість.
Народ зустрічає весну з прильотом граків: «Побачив грака – весну зустрічай» і «Грач на горі – весна на дворі».

У народному календарі 6 березня – день-Весновій, 13 березня – день-капельник – з дахів капає.
Дуже багато прикмет було пов’язано з 14 березня – днем перших відлиг. Який день, таке і літо. Якщо в цей день погожі – все літо гоже. Якщо в цей день сніг з дощем і теплий вітер – до мокрого літа, а мороз і північний вітер – до літа холодного.

17 березня – грачевнік, граки з’являються. 22 березня – день дорівнює ночі. У цей день весну закликали в образі вістовий птиці – жайворонка. 30 березня – з гір потоки. З гір вода, а риба зі стану рушає. Казали: «споряджати віз, сани – на повітку».

Усюди чується радісна пісенька великої синиці: «Синій-день! Синій-день! Синій-день!»Вранці в лісі майстерно вистукує барабанну трель на сухот ствольної дереві дятел. Це його шлюбна пісня, нею він привертає увагу самок-дятліц, а також попереджає сусідів, що тут місце зайняте і господар сюди нікого не пустить. Найчастіше зустрічаються у нас великий строкатий дятел, дятел білоспинний, малий строкатий, рідше зелений, сивий і найбільший з дятлів чорний або желна (на голові він має червону шапочку, в народі називається «кондуктор»). Чорний – з галку величиною, стрункий, з дуже довгим носом, і схожий він на веселого Буратіно. До загону дятлів відноситься і крутиголовка, за розмірами трохи більше горобця. Ця перелітний птах харчується комахами і є однією з корисних птахів нашого лісу. З галявин і вирубок розноситься мелодійна пісенька яскраво-жовтих вівсянок: «Покинь сани, візьми віз»; взимку вони були непримітні, мовчазні, а з потеплінням стали бойчее і заговорили на повний голос. Лунає весняна пісня і куцого повзика.
Закінчилися струмові шлюбні польоти чорних воронів. Віщі птиці усамітнилися в глухий ліс; самка сідає на яйця виводити пташенят.
У яскраво забарвлених пташок – клестов в гніздах вже молоді пташенята і у батьків чимало турбот по їх вигодовуванню.

З міст і селищ в кінці місяця починається откочевка ворон і галок. Парами літають лісові пліткарки – сороки, виконуючи свій своєрідний сорочий струм в повітрі – поперекидалися в небесній бірюзі, а потім летять далі, прямо і гордо несуть свої витягнуті ступінчасті хвости.
Якщо подивитися вгору, то в чистому небі можна помітити перший рух. Там розпочався «льодохід». Так назвав образно співак російської природи М. Пришвін весняне рух купчастих хмар. А в березових гаях звучать тихі, задушевні пісеньки. Берізки лущаться, скидають смужками стару кору, а легкий вітерець, пробігаючи по гаю, терплять колечка тоненьких берестіночек і вони немов співають.
Весняний парад птахів відкривають граки – перший посланці весни. З’являються ці темно-сині птахи у нас зазвичай у другій половині місяця. Як встановлено за вісімдесят років безперервних спостережень, середній термін їхнього прильоту припадає на 18-19 березня. У термінах прильоту можливі й більші відхилення. Самий ранній приліт граків спостерігався 8 березня 1975, а найбільш пізній – 4 квітня 1907.

Приліт чорнопері братії зв’язується в народі з рішучим переломом весни. Помічено, що ранній приліт граків означає і ранню весну. Зимують граки на Україні, в Білорусії, Закавказзі і в Західній Європі – Угорщині, Франції, Чехословаччини. В останні роки встановлено, що граки стали звичними зимовими мешканцями в Саратові, Казані, Інших містах Поволжя і Нечорнозем’я.
Граки – вісники близькою і чудесної пори пробудження в природі. І радісніше і якось тепліше стає на душі, коли після довгої зими раптом почуєш їхні збуджені, гортанні крики. Значить і справді прийшла красуня-весна, кінець сивий чарівниці. І мимоволі згадується чудова картина талановитого російського живописця А. Саврасова «Граки прилетіли».

Перших граків можна побачити біля доріг, на проталинах, в міських скверах: втомилися птиці з дороги, перепочити їм треба, підгодуватися, тому й мовчазні вони спочатку. Їх не сплутаєш з грачами, які зимували в наших краях в суспільстві ворон і галок. Ті ведуть себе впевненіше, жвавіше. Якщо весна обіцяє бути дружною да теплою, то пройде всього кілька днів і над старими грачінимі гніздами рознесуться перші гучні голоси птахів, почнеться оновлення гнізд.
Але часто і так буває: з’являться граки на перший проталини, зрадіють, що весна вже нікуди не піде, а через день-другий вдарить в ніч мороз і схопить розкислий за день сніг. Навіть не повіриш, що весна вже приходила.

З прильотом граків стає жваво в парках і скверах, на вулицях міста. Починаються будівлі нових гнізд і ремонт старих. Граки – колоніальні птахи, вони гніздяться по кілька десятків пар, і існують такі колонії протягом тривалого часу. У Чебоксарах, наприклад, на території міської поліклініки колонії граків більше 60 років. Близько 70 років існує така колонія в Казані, на вулиці Комлева.
Граки всеїдні і досить численні птиці. Дорослих птахів легко можна відрізнити за світлої лицьової частини біля основи дзьоба. Це місце оголюється від пір’я через постійне копирсання в землі. Граки винищують велику кількість шкідливих комах. Підбираючи зерна на полях після збирання хлібів, граки позбавляють тим самим корму мишоподібних гризунів.

Останнім часом стали звинувачувати граків у знищенні сходів кукурудзи, гороху, огірків. Але користь, яку приносять ці перші глашатаї весни, безсумнівно, більше!
З прильотом граків пов’язано багато народних прикмет:
Ранній приліт граків – до ранньої весни.
Колі граки відразу на гнізда сідають – бути весні дружною.
Якщо граки в’ють гнізда з південної сторони дерева – весна буде холодною, якщо з північного – весна і літо будуть жаркими.

Слідом за грачами з’являться і другий глашатаї Весни – шпаки і жайворонки. Вони тільки й чекають, коли проталини розійдуться ширше, задимляться після зими да побіжать перші весняні струмки. Яке це насолода – почути раптом високо в небі над полем безперервно дзюркотливу, чудесну пісню жайворонка!

Ви ще не вивісили шпаківні у дворі, в саду, на балконі? Поспішайте, інакше пропустіть строки, і ваші життєрадісні постояльці полетять у пошуках житла в інше місце. Знищуючи шкідливих комах, ці птахи приносять неоціненну користь полях, садах, городах.
У перші після прильоту дні чорні, з металевим відливом пташки тримаються зграями, всі шукають собі відповідні для гніздування місця. Гніздяться Скворушка не тільки в штучних будиночках-шпаківнях, в яких ми звикли їх бачити, але і в дуплах дерев, в уступах кам’янистих обривів, в розширених норах берегових ластівок.

Якщо вам захочеться, щоб у вас під вікнами оселилося відразу кілька сімей шпаків, повісьте поруч кілька шпаківень: птахи ці люблять селитися колоніями.
У народі кажуть: «Грач на проталину, шпак на прогалину», «Побачив шпака – знай: весна біля ганку».

ПОДІЛИТИСЯ: