Мезоамерика – територія на стику двох Америк

В історико -географічному, економічному і політичному плані Америка являє собою своєрідну двополюсну систему. Один полюс утворює т. н. Англо -Америка (США і Канада), населення якої сформувалося за рахунок переселенців з Великобританії. Англо -Америка перетворилася з часом в один з головних економічних і політичних центрів світу. Інший полюс – це Латинська Америка де культура склалася на базі южноевропейских коренів. Латинська Америка – самий розвиненою з районів світу, що розвивається.

Північний край Латинської Америки (або крайній південь материка Північна Америка) утворює територія, звана Середньої Америкою (або Мегоамерікой), це «Американське Середземномор’ї».
У всіх країн Мезоамерики є багато спільних географічних рис. Географічне положення і природні умови характеризуються становищем в тропічному поясі, що омивається теплими морями. Населення в основному сформувалося в результаті масової імміграції, причому з різних регіонів світу – Європи, Африки та Азії. В економіці найбільше значення має господарство плантації, гірничодобувна промисловість і види господарської діяльності, розраховані на ринок США.

Разом з тим у країн Мезоамерики є й відмінності, головні з яких – розміри території, чисельність населення і масштаби економіки. За всіма ЕТШЛ показниками різко виділяється Мексика (її площа близько 2 млн. км2, а чисельність населення – 85 млн. чол.). Мексика – одна з найбільших держав Америки. Її тип господарства та спеціалізація відрізняються від інших країн. Країни Центральної Америки і великі острови Вест – Індії мають території порядку декількох десятків тисяч квадратних кілометрів і чисельність населення в кілька мільйонів чоловік. Для дрібних островів Вест – Індії характерна «мініатюризація» – їх території і чисельність населення часто вимірюються простими одиницями – кілька квадратних кілометрів і кілька тисяч чоловік.

Вирішальну роль у формуванні населення і господарства зіграли два фактори – природний та історичний. Велике значення має і міжокеанського положення. Серед природних факторів головні – положення в тропічному поясі, на островах, вузькому центральноамериканських перешийку, складна тектонічна структура (предопределившая наявність різноманітних мінеральних ресурсів). Історичний фактор – це європейська колонізація, яка сформувала багато важливих види господарської діяльності. У середині XX в. велику роль став грати фактор близькості до США, які тепер активно використовують цю територію.

Європейська колонізація повністю змінила населення Мезоамерики. До колонізації тут проживало близько 8 млн. індіанців (в т. ч. в Мексиці – 6 і приблизно по 1 млн. в інших країнах Центральної Америки і в Вест – Індії). Велика частина індіанців загинула вже в першій половині XVI в. в результаті знищення, непосильної праці і захворювань, занесених європейцями. В даний час корінних жителів у Вест – Індії майже не залишилося, але в Мексиці і Гватемалі вони складають значну частину населення. Починаючи з XVI ст. відбувалася масова імміграція європейців і африканців – невільників, причому загальна чисельність переселенців кожної групи досягла 3 млн. чол. Після скасування рабства, в 30 -х рр.. XIX в., Тут же виявилося близько 3 млн. вихідців з південноазіатських країн. Так Мезоамерика перетворилася на оригінальний район з різнорідним населенням.
До другої половини XX в. всі країни Мезоамерики (крім Мексики) мали, по суті, лише господарство плантації. Його розвиток почався відразу ж після приходу європейців. Першими масовими культурами стали цукровий очерет і тютюн. Ямайка і Гаїті в XVII в. були найбільшими в світі постачальниками цукру- сирцю. До другої половини XIX в. країни Мезоамерики поставляли вельми обмежений набір плантаційний культур майже виключно до Європи.

Бурхливий розвиток північноамериканського сусіда і різке збільшення його внутрішнього ринку призвело до розширення старих і виникнення нових видів експортного плантаційного господарства. На стику двох століть американці створили в Мезоамериці найбільше виробництво цукру (особливо на Кубі), бананів (у Центральній Америці), цитрусових, кави, тютюну. З’явився навіть спеціальний термін «бананові республіки», яким позначали як конкретні країни, які виробляють банани, так і взагалі відсталі держави, що знаходяться в сильній залежності від великих країн.
У 70 -х рр.. XX в. з’явилися нові напрямки в плантаційне господарстві – вирощування овочів, фруктів, квітів. У Центральній Америці швидко стало зростати виробництво яловичини. Наприкінці XX в. у кожної окремо взятій території Мезоамерики є своя сформована міжнародна «плантації» спеціалізація: Центральна Америка – кава і банани; великі острови – цукор, кава, какао, тютюн, цитрусові; малі острови Вест – Індії – банани, ром і цукор.

Гірничодобувна промисловість (за винятком Мексики) великого розвитку не отримала, хоча Куба виділяється в світі виробництвом никельсодержащая продукції, а Ямайка – видобутком бокситів.
У розрахунку на американський ринок працюють не тільки господарство плантації і видобувне виробництво, а й нові види господарської діяльності, які досягли найбільших масштабів у великих острівних державах, але їх відносна роль для місцевої економіки набагато вище в невеликих країнах.
Міжнародний туризм (в малих країнах це в основному круїзний туризм) досяг значних масштабів і забезпечує зайнятість населення, валютні доходи держав, а часто навіть і основну частину валової продукції країни. Тепле море, чудові пляжі, пишна тропічна рослинність і незабруднена природа приваблюють сюди щорічно мільйони туристів. Найбільш відвідуються туристами Багамські острови, Пуерто -Ріко, Віргінські острови (США), Ямайка. У розрахунку на душу населення найбільше іноземних гостей приймають крихітні острови – Віргінські (Великобританія) і Кайманові. Їх чисельність населення становить відповідно 13 і 25 тис. чол., А приймають вони – 250 і 550 тис. туристів. Туризм – найважливіша сфера економіки в цих країнах і на Багамських островах. Він забезпечує від 1/2 до 2/3 валової продукції.

Великий розвиток в малих острівних країнах набула міжнародна фінансова діяльність, існуюча в основному у вигляді «податкових гаваней», найбільші масштаби якої досягнуті на Багамських і Кайманових островах. На Кайманових островах зареєстровано близько 500 банків. Тут мають свої філії 40 з 50 найбільших банків світу. Крім цього функціонує близько 20 тис. різних фірм, що мають пільгове оподаткування.

У міжнародного туризму міжнародної фінансової діяльності А нафтопереробної промисловості островах Вест – Індії, а також прагнення США не забруднювати свою територію, призвело до виникнення у другій половині XX в. ряду найбільших нафтопереробних заводів, потужністю по 20-25 млн. т (тобто світового масштабу !). Вироблені нафтопродукти на невеликих танкерах розвозились по американському узбережжю. З середини 80 -х рр.. через зміни в нафтовій політиці США, а також в силу екологічних вимог деякі з заводів були закриті, а потужність деяких зменшена.
Наявність дешевої і досить кваліфікованої робочої сили (і, звичайно, географічній близькості до США) сприяло становленню нескладних виробництв в обробній промисловості. Так отримала розвиток легка промисловість (в основному швейна) і складальне електронне виробництво.
США не мають власним великим торговим флотом. Американські судновласники вважають більш вигідним «ходити» під т. н. «Зручними прапорами». Перша країна світу за розмірами флоту – Панама; досить великий флот мають Багамські острови. Основна частина їх судів належить американським і європейським судновласникам.

Приносять дохід переробка морепродуктів, виготовлення поштових марок і т. д.
Перераховані види господарської діяльності в країнах Вест – Індії отримали найменування «транзитної економіки». До неї відносять посередницькі функції, що їх в окремих країнах в рамках міжнародних економічних відносин, – фінансові, туристичні, транспортні та ін Сюди ж входить і проміжне промислове виробництво – випуск деталей, вузлів, а також складальне виробництво.

ПОДІЛИТИСЯ: