Металургійна база Китаю

За роки існування КНР металургійний комплекс в цій країні, як і паливно-енергетичний, придбав першорядне значення. У першу чергу це відноситься до чорної металургії, але значною мірою і до кольоровий.
Для прискореного розвитку чорної металургії в країні є дві головні передумови.

Перша з них – багатство рудами чорних і легуючих металів. Китай займає п’яте місце в світі за розвіданими запасами залізних руд (15 млрд т), шосте-за запасами марганцевих руд (270 млн т), третє-за запасами молібдену (1,2 млн т), перше – за запасами вольфраму (1, 5 млн т, або 40% світових). Власна рудна база в основному забезпечує потреби вітчизняної чорної металургії (за винятком залізних руд, які відрізняються невисокою якістю і зазвичай містять не більше 35% металу). Зате власним коксівним вугіллям країна забезпечена повністю; його частка в загальному видобутку вугілля (що трапляється нечасто) становить 40-50%.
Друга передумова – постійно зростаюча потреба в чорних металах як в основному конструкційному матеріалі, необхідному для здійснення індустріалізації країни. При цьому мова йде не тільки про промисловість та транспорті, а й про будівництво, яке, за деякими оцінками, споживає 1/2 всіх конструкційних матеріалів.

Обидві ці передумови в роки китайських п’ятирічок були максимально використані, що зумовило дуже швидке зростання чорної металургії. У 1949 р. цієї галузі в Китаї, можна сказати, взагалі не було: виплавка чавуну і сталі знаходилася на рівні 200-300 тис. т на рік. У 1970 р. з виплавки сталі (18 млн т) Китай вийшов уже на сьоме місце в світі, в 1990 р. (66 млн т) – на четверте, а в 2000 р. (127 млн ??т) – на першому. А потім стався воістину неймовірний стрибок: в 2001 р. – до 152 млн т (+24), в 2002 р. – до 220 млн т (+38), в 2004 р. – до 272 млн т (+52), в 2005 р. – до 333 млн т (+51), в 2006 р. – до 420 млн т (+87) і в 2007 р. – до 489 млн т (+69). Таких темпів зростання та таких рівнів світова чорна металургія ще не знала. Китай також займає перше місце в світі по виплавці чавуну, молібдену, вольфраму. І це не кажучи вже про залізній руді.

Організація чорної металургії в Китаї має свої особливості. Насамперед вражає загальна кількість підприємств цієї галузі – їх близько 1,5 тис.! Але це досить легко пояснюється, якщо всі підприємства чорної металургії в країні поділити на дві групи.
Першу і головну з них утворюють великі державні підприємства – комбінати повного циклу, сталеплавильні та прокатні заводи, на 14 з яких річне виробництво стали перевищує 1 млн т. Побудовані в більшості своїй в роки перших п’ятирічок, вони донедавна відрізнялися переважанням застарілих технологічних процесів, наприклад мартенівського у виплавці сталі. Але в 1990-х рр.. ці підприємства зазнали значної модернізації, і тепер основну частину стали отримують на них вже в кисневих конвертерах і електросталеплавильних печах. На більшості прокатних станів використовується технологія безперервного розливання сталі.
Другу групу утворюють багато сотень дрібних підприємств, в більшості своїй напівкустарних. Їх технічний рівень залишається вкрай низьким, а якість металу – невисоким. Вони (як і дрібні вугільні шахти) виникли в період «великого стрибка», коли чи не кожній комуні пропонувалося мати власне виробництво чавуну і сталі. Нині взято курс на поступову ліквідацію таких підприємств.

Звідси прямо випливає і така особливість розміщення чорної металургії Китаю, як поєднання деконцентрації і концентрації. Перша з цих особливостей пов’язана з наявністю великої кількості дрібних підприємств, розкиданих майже по всіх провінціях і повітах, а друга – з провідною роллю великих державних комбінатів і заводів. Саме вони в першу чергу і визначають наявність в країні п’яти головних металургійних баз (рис. 103).

Перша металургійна база склалася в Північно-Східному Китаї, в провінції Ляонін, де природні передумови для розвитку чорної металургії найбільш сприятливі. Тут знаходиться один з найбільших залізорудних басейнів країни-Аньшаньскій, а також родовища коксівного кам’яного вугілля в Фушунь і Фусинь. На їх базі виник найстаріший в Китаї Аньшаньскій металургійний комбінат повного циклу, що виплавляє 8 млн т сталі на рік і приблизно стільки ж чавуну. На цьому комбінаті зайнято 150 тис. чоловік, що пояснюється в першу чергу недостатнім рівнем механізації виробничих процесів. Існують проекти збільшення потужності Аньшаньского комбінату приблизно в два рази. Великі металургійні заводи знаходяться також у Беньсі, Фушунь, Даляні, деяких інших центрах Північного Сходу. На початку 1950-х рр.. цей район виробляв 60% всієї продукції чорної металургії, а в кінці 1980-х приблизно 20%.

Друга металургійна база склалася в Північному Китаї, в провінції Хебей, в районі Пекіна і Тяньцзіня. Вона також орієнтується на місцеве вугілля (Кайлуань), залізну руду і марганець, але, мабуть, не меншою мірою – на потреби столичного району. Металургійні підприємства тут представлені як комбінатами, так і спеціалізованими заводами неповного циклу. Найбільш великі з них розташовані в Пекіні, Тяньцзіні і Таншане.

Третя металургійна база знаходиться також в Північному Китаї, але вже в межах автономного району Внутрішня Монголія. Тут у м. Баотоу був побудований великий металургійний комбінат повного циклу, що орієнтується насамперед на родовище високоякісної залізної руди Баян-Обо, але також і на місцевий коксівне вугілля.

Четверта металургійна база розташована в районі нижньої течії Янцзи. Кілька досить великих підприємств також виникли тут з орієнтацією на місцеві родовища залізної руди, марганцю, кам’яного вугілля, але ще більше значення мала необхідність забезпечити металом найбільший в країні промисловий район Шанхая. Однак сталі і прокату все одно бракувало, та і якість їх було не дуже високим. Ось чому в 1978 р. у м. Баошань, поблизу Шанхая, почалося спорудження нового великого металургійного комбінату, перша черга якого вступила в дію в 1985-м, а друга – в 1991 р. Вже на початку 1990-х рр.. цей комбінат виробляв близько 7 млн ??т сталі, 6,5 млн т чавуну і 5,5 млн т прокату, поступаючись тільки Анипаньский. Але за рівнем техніки і технології він набагато його перевершує. Побудований за допомогою Японії та ФРН, цей комбінат має у своєму складі одну з найбільших у світі доменних печей об’ємом більше 4 тис. м3, великі кисневі конвертери, прокатні стани. А залізна руда високої якості доставляється сюди з Австралії та Бразилії. Завдяки комбінату у м. Баошань цей район став головним виробником чорних металів в КНР.
П’ята металургійна база Китаю розташована в середній течії Янцзи. Вона представлена ??насамперед великим металургійним комбінатом у м. У х а н ь, ориентирующимся як на сировинні та паливні ресурси Центрального Китаю, так і на його машинобудування в якості головного споживача.

Як видно, на прикладі чорної металургії Китаю можна простежити всі основні типи орієнтації в розміщенні цієї галузі. Але навряд чи в світі знайдеться ще одна країна, що володіє такою ж кількістю територіальних поєднань коксівного вугілля і залізної руди, найбільш сприятливих для розвитку чорної металургії.

Чорна металургія Китаю, як і більшість інших галузей важкої індустрії, створювалася в розрахунку на використання власних сил і коштів. Тому зовнішньоторговельні зв’язки цієї галузі досить обмежені, особливо з експорту. Однак з причини вже згадуваного низької якості вітчизняних залізних руд Китай змушений імпортувати високоякісну руду; цей імпорт ще в 1995 р. досяг 50 млн т, а в 2001 р. склав вже майже 110 млн т, а в 2006 р. досяг 300 млн т (40% надходить з Австралії та по 22-23% – з Бразилії та Індії ). До недавнього часу Китай імпортував і сталеву продукцію (лист, труби). Але при сучасному рівні виплавки стали її виробництво почало значно перевищувати внутрішні потреби, і Китай перетворився на експортера сталі.

Для розвитку кольорової металургії в Китаї теж є сприятливі природні передумови – у вигляді досить великих запасів бокситів, поліметалічних і багатьох інших руд. Завдяки успішному розвитку цієї галузі до 2000 р. загальний обсяг виробництва кольорових металів уже перевищив 5 млн т на рік. З виробництва первинного алюмінію, цинку, свинцю, олова, сурми, вольфраму, вісмуту країна вийшла на перше, з виробництва молібдену, магнію, ванадію – на друге, титану, золота, срібла – на третьому, міді та літію – на четверте місце в світі .

Для географії кольорової металургії дуже характерний великий територіальний розрив між районами видобутку сировини та споживання металів. Основні родовища руд кольорових металів знаходяться в західній, менш розвиненою і населеній частині країни. Тут же ведеться їх видобуток і виробляються концентрати. А завершальні стадії виробництва сконцентровані в містах східної частини країни, де і знаходяться головні споживачі кольорових металів.

Посилання на основну публікацію