Майбутнє демографічного вибуху

Серед глобальних проблем сучасності дуже важливе місце належить демографічній проблемі як ще однієї пріоритетною проблеми виживання людства. Деякі автори навіть називають її проблемою № 1, вказуючи на те, що саме від її вирішення багато в чому залежить вирішення більшості інших глобальних проблем. Ось чому так важливі демографічні прогнози – науково обгрунтовані передбачення основних параметрів руху населення та майбутньої демографічної ситуації або, іншими словами, зміни фаз «демографічного переходу».

Демографічними прогнозами займаються багато організації та установи. Серед них можна назвати групу Світового банку, що знаходиться в Австрії Міжнародний інститут прикладного системного аналізу (МІПС), різні корпорації, фонди, окремих дослідників. Проте основним джерелом демографічних прогнозів були і залишаються спеціалізовані підрозділи Організації Об’єднаних Націй – такі, як ЮНЕСКО, ФАО, ВООЗ і особливо ЮНФПА – фонд ООН в області народонаселення. Як правило, він публікує свої прогнози кожні два роки, а останнім часом навіть щороку. А розраховують їх зазвичай в трьох варіантах – високому, середньому і низькому. Втім, іноді їх складають і в семи варіантах – високому, Середньовисокі, середньому, средненізкая і т. д.

Великий внесок у суспільне усвідомлення ролі глобальної демографічної проблеми в світовому розвитку внесли проведені під егідою ООН три Всесвітні конференції з народонаселення, що відбулися в 1974 р. в Бухаресті, в 1984 р. – в Мехіко і в 1994 р. – в Каїрі. (На відміну від попередніх конференцій в Римі та Белграді, на яких експерти виступали від свого власного імені, вони були організовані ЮНФПА на високому урядовому рівні.) На конференції в Бухаресті було прийнято «Всесвітній план дій в галузі народонаселення» строком на 20 років. У ньому підкреслено, що в основі політики народонаселення повинні лежати соціально-економічні перетворення. На конференції в Мехіко цей основоположний принцип було ще раз підтверджено. Одночасно були підведені підсумки десяти років здійснення «Всесвітнього плану …» і прийнята Декларація з проблем населення і розвитку.
Ще більше значення мала конференція в Каїрі, в якій брали участь 179 держав. Під час каїрського форуму, поряд з роботою урядових делегацій, глобальну демографічну проблему обговорювали також 1500 неурядових організацій з 133 країн. А підсумковим документом Каїрської конференції стала «Програма дій в галузі народонаселення», розрахована на 20 років і складається з 16 глав. У ній дано загальний огляд проблем народонаселення, визначені основні принципи складання цього документа, розглянуті взаємозв’язку між зростанням населення і економіки, порушені проблеми сім’ї, народжуваності, смертності та природного приросту населення, охорони здоров’я, фінансування та ін

Деякі положення підсумкового документа викликали гострі розбіжності та суперечки. Наприклад, з боку мусульманських держав зазнало критики положення про рівність статей. У ще більшій мірі каменем спотикання стало положення про штучне переривання вагітності. В якості головних супротивників абортів на конференції виступали Ватикан і держави мусульманського світу. (Характерно, що Саудівська Аравія, Ірак, Судан і Ліван взагалі бойкотували Каїрську конференцію, вважаючи обговорення подібних питань суперечить мусульманської моралі.) Внаслідок згоди досягти не вдалося.

Поряд з всесвітніми конференціями регулярно проводяться й інші важливі міжнародні зустрічі з проблем народонаселення. Так, в 1989 р. в Амстердамі відбувся міжнародний форум «Народонаселення в XXI столітті», який намітив широке коло заходів з розвитку програм народонаселення. У 1992 р. світову політику народонаселення обговорювали на конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро. Було відзначено, що рішення демографічних проблем в кожній країні має стати складовою частиною її національної стратегії сталого розвитку. Кожна країна повинна визначити свої демографічні цілі і програми, які виходять з можливостей життєзабезпечення зростаючого населення.

Всі ці авторитетні міжнародні форуми виходили у своїй роботі з одного головного положення – про те, що в плані народонаселення найбільшу загрозу для людства таїть у собі продовження демографічного вибуху. А їх рішення були направлені в першу чергу на те, щоб по можливості швидше «погасити» цей вибух. У зв’язку з цим особливий інтерес представляє аналіз довгострокових демографічних прогнозів (на 2025 і 2050 рр..).

Демографічний прогноз на 2025 змінювався вже неодноразово, причому щоразу в бік зменшення показників. Ще на початку 1990-х рр.. укладачі прогнозу в ООН вважали, що населення Землі (якщо виходити з середнього варіанта) має скласти в 2010 р. 7,2 млрд чоловік, в 2020 р. – 8 млрд, а в 2025 р. – 8,5 млрд чоловік. Ці цифри фігурували і на конференції в Ріо-де-Жанейро в 1992 р. Але потім, виходячи з реальних темпів зниження природного приросту населення, вони були зменшені для 2025 спочатку до 8 млрд з невеликим, а потім (у 2000 р.) – до 7,8 млрд.

Великий інтерес для розгляду представляють, по-перше, подальші зрушення в співвідношенні чисельності населення економічно розвинених країн і країн. Згідно з прогнозами ООН, населення розвинених країн до 2025 зросте всього на 20-30 млн і складе приблизно 1,2 млрд чоловік (це і є той самий «золотий мільярд»). А населення країн, що розвиваються до цього ж терміну збільшиться на 2 млрд і досягне 6,6 (у тому числі населення найменш розвинених країн – 1,1) млрд осіб. Відповідно і частка країн Півдня у світовому населенні зросте до 84% з гаком. Так що відмінності між статево пірамідами розвиваються і розвинених країн в перспективі стануть ще більш разючими (рис. 142).

Як і слід було очікувати, в регіонах з переважанням першого типу відтворення населення і тим більше з вже обозначившимися ознаками демографічної кризи в першій чверті XXI в. або відбудеться дуже невеликий приріст населення (СНД), або навіть настане його спад (зарубіжна Європа). У країнах же другого типу відтворення населення, де все ще чітко проявляється хоча і затухаючий демографічний вибух, населення як і раніше буде зростати. За абсолютними розмірами його приросту перше місце збережеться за зарубіжної Азією (більше 1 млрд людей!), А за відносними – за Африкою (на 60%!). Таке зростання загрожує ускладненням і без того важких проблем соціально-економічного розвитку Півдня. Наприклад, самодіяльне населення зарубіжної Азії збільшиться на 600-700 млн, а Африки – на 400 млн осіб. І всіх цих людей потрібно буде забезпечити робочими місцями …

ПОДІЛИТИСЯ: