Лісовик

Дух лісів, які оточували слов’ян. Міф про лісовиків проіснував на Землі тисячоліття. За народними поглядами, лісовик служить як би несвідомим зброєю покарання за вільні і невільні гріхи людини. Наприклад, лісовик на очах у всіх забрав мужика в ліс за те, що той, йдучи на дзвіницю, лаявся непотрібним словом. Ще сильніше карає лісовик за проголошення прокльонів, і якщо трапиться, наприклад, що породілля, втративши в муках пологів всяке терпіння, прокляне себе і дитину, то дитина вважається власністю лісовика з того моменту, як тільки завмер останній звук вимовленого прокляття. Обіцяного йому дитину лісовик відносить у ліс негайно по народженні, підкладаючи замість нього «лісове дітище» – хворе і неспокійне. У разі ж, якщо яким-не будь дивом заклятого дитини встигнуть охрестити раніше, так що взяти його відразу не можна, то лісовик чекає до семи років отроцтва і тоді переманює його в ліс. Лісовикові дана одна хвилина на добу, коли він може зманити людини.

У лісі прокляті живуть недовго і скоро вмирають. А якщо й трапиться, що хто-небудь з них, за посиленим молитвам матері, виживе, то знаходять його в самому жалюгідному вигляді: ходить він здичавілим, не пам’ятає, що з ним було, і зберігає цілковиту байдужість до всього, що його може чекати при спільного життя з людьми.

Сільські чутки дуже наполегливо приписують лешім пристрасть до жінок і звинувачують їх у не рідкісні викраденнях дівчат. Лєшим також нав’язують дружин однаковою з ними породи (лешачіха, лешуха) і дитинчат (лешеня).

Посилання на основну публікацію