Ліси Туреччини

Площа Туреччині – 780,6 тис. км2. Населення – 72,8 млн. чоловік (1977 р.). Туреччина розташована в Західній Азії (Анатолія) і частково в Південно – Східній Європі (Фракія). Азіатська частина займає 97 % території Туреччини. Клімат субтропічний, переважно з сухим літом. У прибережних горах, біля Середземного моря, опадів випадає 600-1000 мм в рік (переважно взимку), на висоті Понтийских гір – до 3000 мм (рівномірно протягом року); на плоскогір’ях опади переважно весняні, мізерні (200 – 400 мм, до схід до 600 мм на рік).

Ліси Туреччини зосереджені головним чином у горах і мають характер вологих субтропічних, твердолистих і широколистих формацій середземноморського типу. Велика частина лісів розташовується на схилах Понтийских гір, звернених до Чорного моря. На нижніх частинах схилів переважають дубові ліси, що складаються з дубів пухнастого, скельного (Q. petraea), густого. Вище, на висотах 1000-2400 м над рівнем моря, ростуть добре збережені ліси з ялини східної (Picea orientalis), до якої на висоті 1500-1900 м домішується ялиця Нордманна (Abies nordmanniana).
Дерева цих порід нерідко досягають висоти 45 м при діаметрі стовбура до 1 м; загальний запас місцями перевищує 1000 м3 на 1 га. Тут же зустрічаються ліси з бука східного (Fagus orientalis), але найчастіше він росте разом з ялиною і ялицею.
На південних схилах Понтийских гір і в районах з недостатньою кількістю опадів ростуть соснові ліси з сосни чорної (Р. Nigra var. Caramanica).

У західних гірських районах, прилеглих до Егейського моря, серед маквиса збереглися невеликі ділянки з ксерофільних видів дубів, і особливо дуба крупночешуйчатого, плюски жолудів якого використовуються для дублення шкір. У соснових деревостанах прибережній частині переважають сосни калабрійськая (Р. brutia) і італійська, а вище по схилах гір – сосна Палласа (Р. pallasiana). Поширені також дуб цер, каштан, волоський горіх (Juglans regia). У верхній частині лісового поясу панують ліси з бука і ялиці (Abies equi trojani).
У європейській частині країни, на кордоні з Болгарією, виростають дубові та букові ліси з підліском з рододендрона.

У горах Тавра в нижній частині приморських схилів, до висоти 700-800 м, поширений маквис, в якому переважають суничник дрібноплідний (Arbutusandrachne), ріжкове дерево (Ceratonia siliqua), дика маслина, лавр, мирт, деревовидний верес та ін Серед чагарників виростає сосна калабрійськая. На висотах від 1400 до 2000 м окремі ділянки лісів утворені соснами чорної і Палласа. На південних схилах Тавра та Антитавра на висотах від 1300 до 2000 м над рівнем моря в сприятливих вологих умовах росте кедр ліванський (Cedrus libani). Разом з кедром сусідять різні види ялівцю, як, наприклад, ялівець високий (Juniperus excelsa), окремі екземпляри якого досягають 25 м і мають діаметр понад 3 м. У змішуванні з кедром і ялівцем сильно пахучим (Juniperus foniperus) зустрічається ялиця Килікийськая (Abies citicica). Верхню межу лісу утворюють ялівцеві рідколісся.
На Анатолийском плато лісова рослинність приурочена до річкових долинах (галерейні ліси з тополь і верб) і окремим гірським поднятиям, де зосереджені невеликі ділянки сосни Палласа і дуба цера. На значній території в результаті вирубки і випасу худоби лісу поступилися місцем маквису.
Загальна площа лісових земель Туреччині – 20,2 млн. га, з них на ліси припадає 9 млн. га, половина – високостовбурні; решта 11,2 млн. га – порослеві, маквис та інші чагарникові співтовариства. Хвойні древостой займають 52 % площі всіх лісів, в тому числі 38,5 % – з переважанням сосни, 6,8 % – ялиці, 2,0 % – ялини і 4,7 % – кедра, ялівцю та інших хвойних порід. На частку листяних порід припадає 48 % площі лісу, з них дуб займає 22,4 % площі, бук – 8,6, граб – 2,7, каштан – 1,4, вільха – 1,0, тополя – 0,8, липа – 0,5, ясен -0,4, інші листяні породи – 10,2 %.

Лісистість країни – близько 25 %. За відомостями за 2010 р., площа експлуатаційних лісів – 8,1 млн. га; хвойні поширені на 55 % території останніх, листяні – на 45 %. Загальний запас деревини – 926 млн. м3, в тому числі на хвойні припадає 64 %, на листяні – 36 %. Сумарний річний приріст деревини – 21,9 млн. м3 (у хвойних лісах -12,4 млн. м3, в листяних – 9,5 млн. м3). Розрахунковий обсяг щорічного лісокористування – 16 млн. м3. Фактично щороку заготовляється близько 14-14,5 млн. м3, з яких дров’яна деревина становить 65-70%.

Намічено збільшити частку ділової та зменшити частку дров’яної деревини: до 2017 ділова досягне 14 млн. м3, дров’яна – 5 млн. т, в 2030 р. – відповідно 15,5 млн. м3 і 4 млн. т.
Майже всі ліси в країні належать державі. Керівництво лісовим господарством і лісоексплуатацією здійснює Головне лісове управління Міністерства сільського господарства, що перебуває в Анкарі. Виділено 94 лісових району, вони очолюються лісівниками. З побічних продуктів тут заготовляють плюски жолудів крупно лускатого дуба; щорічний збір їх – близько 55-60 тис. т, з яких експортується 40-45 тис. т.

Країна в основному сільськогосподарська. Широко розвинене тваринництво. Для випасу худоби використовуються лісові площі. Пасіння худоби завдає великої шкоди лісовому господарству і особливо ускладнює лісовідновні заходи. Основні проблеми лісового господарства – врегулювання пасіння худоби в лісі та протиерозійні роботи. Лісівники висівають кормові трави, вивчають ефективність добрив різного хімічного складу і різної дозування.
Крім зазначених проблем науково -дослідні установи вивчають питання лісової генетики, селекції, лісорозведення, лісовпорядкування і таксації лісу, лісової економіки, лісової продукції, захисту лісу від хвороб і шкідників та ін Працівники лісового господарства встановлюють раціональну систему рубок, нізкоствольние дубові деревостани переводять в насінні насадження, покращують підбір і проводять раціональне вирощування тополь. У 1954 р. поблизу Стамбула організований спеціальний Науково -дослідний інститут тополі, де виводять породи тополь, вивчають інтродукцію їх по кліматичних зонах, екологію, питання захисту тополі від комах і грибних захворювань, технологію і економіку його вирощування.

Щорічно лісокультурні роботи проводяться на площі 5-6,5 тис. га. Посадки тополі, евкаліптів та інших деревних порід, що оточують поля, становлять близько 2,5 млн. штук.
Для забезпечення лісокультурних робіт посадковим матеріалом в країні організовано 30 розплідників площею приблизно 1000 га. До 2010 р. створено близько 109 тис. га штучних лісових насаджень. До 2020 р. їх площа збільшиться до 225-230 тис. га.

Для запобігання руйнування грунту почали створювати полезахисні лісові смуги. Під прикриттям смуг навіть у самих несприятливих природних умовах створюють виноградники. Підготовку лісогосподарських кадрів вищої кваліфікації здійснює лісовий факультет Стамбульського університету, який щорічно випускає 270 фахівців.

На основі закону про ліси, прийнятого в 1956 р., виділено 7 національних парків (бл. 50 тис. га), 25 лісових територій для організованого відпочинку і кілька лісових заказників для збереження дичини. З національних парків найбільш примітні Йозгат з ділянками сосново – дубових лісів; Каратепе – Арслантас, де зустрічаються ендемічні форми дуба і сосни; Согуксу, поблизу Анкари, з гірськими лісами з чорної сосни, термальними джерелами та лісової фауною; гірський лісовий масив Улудаг.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Географічні відкриття