Ліси Китаю

Територія Китаю – близько 9,6 млн. км2. Населення – 1,4 млрд. чоловік. За характером рельєфу це переважно гірська країна. Понад 80 % території знаходиться на висоті понад 500 м над рівнем моря. Тому широтна зональність лісової рослинності ускладнена впливом гір і накладенням на широтні зони висотних поясів.

З 25 тис. видів рослин, виявлених в східній частині країни, понад 5 тис. – древеснокустарніковие породи, в числі яких більше 2 тис. видів – дерева. Понад 50 видів – релікти, в тому числі ендеміки Китаю – мезозойські релікти гінкго і метасеквойя, 2 види Куннінгамія, найдавніший саговник (Cycas revoluta) і такі цінні породи, як тунг (3 види), камфорний лавр, лакове дерево, олійна камелія, сандалове дерево та ін У китайській дендрофлори багато представників давніх хвойних, листопадних широколистяних і вічнозелених рослин. Тут зустрічаються 20 видів ялин, 12 – сосни, 9 – ялиці, 7 – модрини, 5 видів тсуги, понад 60 – кленів, 60 – дубів, 9 – грабів, більше 600 видів рододендронів, які представлені тут від дерев першої величини до чагарників і кустарничков.
На території Китаю виявляються три лісорослинні зони – помірна (з двома підзонами – помірно холодною і помірно теплою), субтропічна та тропічна, а також ряд лісорослинних районів (Ма Цзи, 1955; Н. Е. Кабанов, 1962; Н. В. Павлов, 1965).

Гірські хвойні і широколисті лісу помірно холодною підзони. Це Північно- Східний Китай, значна частина Внутрішньої Монголії, північно-західні райони: Синьцзян -Уйгурський автономний район, провінції Ганьсу, Цинхай і північно -західна частина Тибетського нагір’я (Тибетського автономного району). Основні лісові масиви зосереджені в Північно- Східному Китаї і Внутрішньої Монголії. За східним схилом Великого Хінгану вони простягаються до висоти 1600 м над рівнем моря. У лісах переважають даурская модрина (Larix dahurica), у ряді місць – корейський кедр (Pinus koraiensis), сибірська і аянская ялини (Picea obovata, Р. ajanensis), цельнолістная і сибірська ялиці (Abies holophylla, А. sibirica). На північному схилі поширені сосна звичайна і тис (Taxus cuspidata). Верхню межу лісу завершує кедровий стланик (Pinus pumila) і сибірський ялівець (Juniperus sibirica). З листяних порід виростають монгольська дуб (Quercus mongolica), маньчжурський ясен (Fraxinus manshurica), японська і даурская берези (Betula japonica, В. dahurica), маньчжурський горіх (Juglans manshurica), амурський липа (Tilia amurensis) і в’язи (Ulmus macrocarpa). У межиріччі Сунгарі і Уссурі значні площі займають широколистяні ліси, що складаються з дубів – монгольського, зубчастого (Q. dentata) і найгострішої (Q. acutissima), тополі білого (Populus alba) і Максимовича (Р. maximowiczii), берези даурской і жовтої (В. costata), ясена маньчжурського, різних кленів, МААК (Maackia amurensis), маньчжурського горіха, амурської липи, в’яза і падуба (Ilex rugosa).
У лісах Північно- Східного Китаю росте понад 460 видів деревних і чагарникових порід. Загальна площа лісів району – 36 млн. га, запас деревини – 2,8 млрд. м3. Лісистість району коливається від 11 до 32%.

У Північно -Західному Китаї, в горах Тянь -Шаню, ліс простягається в межах 1200-1800 м над рівнем моря. У нижній частині зростає сибірська модрина, у верхній – тянь – шаньская ялина (Picea schrenkiana). По берегах гірських річок тягнуться галерейні ліси з тополі (Р. macrocarpa), тянь – шаньской берези (В. tianschanica), абрикоса (Armeniaca vulgaris), черемхи (Padus asiatica) і обліпихи (Hippophae rhamnoides). По ущелинах і гірських схилах Південно-Східного Тибету зустрічаються залишки лісів із сосни Арманда (Р. armandii).
У горах Куньлуня переважають ліси з тянь – шаньской ялини і берези корисної (В. utilis). Тут зустрічаються також деревостани з деревоподібного ялівцю (Juniperus centrasiatica), осики і горобини. Лісистість Північно- Західного Китаю коливається від 0,5 % в Цинхаї і 1,5% в Сіньцзяні до 3,4% в Тибетському автономному районі.

Ліси помірно теплою підзони. У цей великий район входить територія на північ від хребта Циньлин, нижня частина басейну Хуанхе, п- ов Ляодун і південь Внутрішньої Монголії. Вона включає збереглися ділянки природних лісів (провінції Шаньсі, Шеньсі, Хенань, Шаньдун, Хебай) у гірських ущелинах, на крутих схилах, а також близько історичних пам’яток і храмів. На півночі району і по вершинах гір, що перевищує 2000 м, зустрічаються ліси з модрини даурской і їли шорсткою (Picea asperata), властиві помірно холодною підзоні. По північному схилу Циньлін та іншим хребтах і плато нижче 2000 м ростуть ліси помірного поясу. У них переважають широколисті породи: особливо численні види дубів – найгостріший (Q. acutissima), гострий (Q. acuta), зубчастий (Q. dentata), Ляодунський (Q. liatungensis), мінливий (Q. variabilis); каштан мягчайшій (Castanea mollissima), каркас (Celtis chinensis), хурма (Diospyros armata), в’яз (Ulmus macrocarpa), айлант (Ailanthus altissima), Мелія (Melia azedarach), липи, цедрела (Cadreia chinensis), мильне дерево (Koelreuteria paniculata), катальпи (Catalpa bungei, С. ovata), павловнія (Paulownia fortunei). Подекуди можна бачити ділянки і окремі екземпляри лакового дерева (Rhus verniciflua). На алювіальних наносах і в нижній частині схилів ростуть різні тополі, берези, верби.

З хвойних порід повсюдно поширені сосни – олійна, або китайська (Pinus yunnanensis), Юньнаньськоє (Ртіз уіппапепз1з), Арманда (Р. агтапсШ), Бунге (Р. armandii); їли – шорстка і тянь – шаньская; біота східна (Boita orientalis), Тайвань кріптомеріевая (Taiwania cryptomerioides) та інші види. Лісистість окремих провінцій різна: мінімальна -2,5 % (Хенань), середня – 4-6 (Хебей, Шаньдун, Шаньсі) і максимальна – 14 % (Шенси).

Ліси субтропічної зони Китаю зосереджені приблизно на 20 % території країни і становлять близько 30 % його лісової площі. У цей великий лісорослинними район входять східні провінції Китаю між горами Циньлин і Наньлін. Це ліси басейнів Янцзи в нижній і середній течії, а також лівих приток Сицзяна, розташованих в провінціях: південній частині Шеньсі, Хенань і Шаньдун; східній частині Сичуань, Хубей, Аньхой, Цзянсу, Гуйчжоу, Хуна, Цзянси, Чжецзян; північній частині провінцій Юньнань, Гуансі і Фуцзянь. Тут середня річна температура коливається від 13 до 20 ° С, зимова – близько 10 °; річна кількість опадів – 1000-1500 мм.

Субтропічні мусонні ліси відрізняються складним складом порід, різноманітністю видів як в лісовому запоні, так і в підліску, великою кількістю ліан і широким поширенням по узліссях лісів і по долинах бамбукових заростей.

Основні хвойні породи в лісах субтропічної зони – сосна Массона (Р. massoniana), кипарис сумний (Cupressus funebris), Куннінгамія ланцетова, або китайська (Cunninghamia lanceolata), криптомерия японська (Cryptomeria japonica). У формуванні лісів беруть участь і реліктові хвойні: ногоплідники крупнолистний (Podocarpus macrophylla), китайська метасеквойя (Metasequoia glyptostroboides), Псевдомодрина миловидна (Pseudolarix amabilis), китайський тис (Taxus chinensis), торрейя велика (Torreya grandis), ялиці – Делявая (Abies delavayi), шеньсийськая (А. chensiensis), сичуанськой, Факсон і Фаргеза (А. sutchuensis; А. faxoniana, А. fargesii); кипарисовик тупий (Chamaecyparis obtusa), кетелеерія Давида (Keteleeria), лжетсуга китайська (Pseudotsuga sinensis) та ін
З вічнозелених широколистяних порід переважають дуби – пильчатий (Quecus serrata) і найгостріший, камфорний лавр (Cinnamomum camphora), зустрічаються також лапіна (Pterocarya paliuris), катальпа (Catalpa bungei), пазанія (Pasania glabra), цедрела (Cedrela sinensis), альбіція (Albizzia kaicora), китайська ліщина (Cotylus chinensis), каркас (Celtis chinensis), різні види клена, кастанопсиса (Castanopsis sclerophylla), три види тунга (Aleurites fordii, А. montana, А. cordata), евгенольний камелія (Camellia sasanqua); з ліан частіше інших попадаються шизандра (Schizandra sphaenantha), Смілакс (Smila [ glabra та ін), плющ (Hedera nepalensis), пасифлора і ін
Найбільш значні ліси з Куннінгамія і сосни Массона поширені в провінції Хунань, де досить значні площі займають також змішані ліси з каштана (Castanea mollis), пазаніі (Pasanja densiflorus) і волоського горіха (Juglans regia). Зустрічаються лісу, які з камфорного лавра, кипариса сумного, ликвидамбра (Liquidambar formosana), софори (Sophora japonica), цукеркового дерева (Hovenia dulcis), Шім’ї (Schima confertiflora), катальпи овальної (Catalpa ovata) та ін.

У горах приморській провінції Фуцзянь збереглися найбільші лісу Куннінгамія, камфорного лавра, коричника железконосного (Cinnamomum glanduliferum), сосни Массона, криптомерії Форчуна (Cryptomeria fortunei), червоного сандалового дерева (Pterocarpus santalinus), воскового дерева (Ligustrum lucidum), сального дерева (Sapium sebiferum), пазаніі (Pasania glabra), груші Бретшнейдера (Pyrus bretschneiderii) і великих бамбуків (Phyllostachys reticulate, Рh. edulis та ін.) Для цієї провінції характерна найбільша лісистість (41 %). З 5 млн. га лісової площі на частку стиглих і перестійних лісів припадає більше 2,5 млн. га. Значні площі зайняті лісовими культурами цінних порід тунга (Aleurites fordii), кипариса (Cupressus duclouxiana), паперового дерева (Broussonetia papirifera), Куннінгамія.

У провінції Чжецзян є невеликі змішані ліси з Куннінгамія і криптомерії, в яких виростають Псевдомодрина, древнє гінкго дволопатеве (Ginkgo biloba), Торрея велика (Torreya grandis), дуб найгостріший, ликвидамбра (Liquidambar grandis), лакове дерево (Rhus vernicifkua) та ін
У провінції Цзянсу поряд з Куннінгамія і сосною Массона поширені ліси з камфорного лавра в суміші з вічнозеленими дубами, буками, кленами. Там можна зустріти китайське тюльпанове дерево (Rhus verniciflua), магнолію, сассафрас (Sassafras tsumu).

У провінції Сичуань невеликими ділянками виділяються ліси, що складаються з гігантських дерев Фебе (Phoebe schaererii) висотою 40-50 м, камфорного лавра, волоського горіха, вічнозелених дубів, магнолій, Ліндер, кленів, численних рододендронів і різних ліан. По руслах гірських річок ростуть вільха (Alnus cremastogyne), птерокарія (Pterocarya stenoptera), камптотека загострена (Camptotheca acuminata) і евкомія (Evcommia ulmoides). У горах на висоті 1500-1800 м ліси утворені Куннінгамія; вище вони змінюються смерековими чистими або змішаними деревостанами. В останніх беруть участь ялиця Деля – Вея (А. delavayi) та інші близькі їй види ялиць – Факсон, сичуанськой, Фаргеза. У ялицевих лісах зустрічаються тсуга (Tsuga yunnanensis) і кипарис Дюкля (Cupressus duclouxiana), а також різні листопадні породи – клени, яблуні, горобини, груші та ін.

Ліси тропічної зони поширені на південному заході провінції Юньнань, в південній половині Гуансі – Чжуанського автономного району, на півдні провінції Гуандун і на о. Хайнань, а також в приморському районі провінції Фуцзань. Загальна площа цієї зони дорівнює приблизно 5 % всієї площі Китаю, а лісова її площа – приблизно 10 % площі лісів країни. Тут, особливо на о. Хайнань і частково на півдні провінцій Юньнань і Гуандун, поширені дощові тропічні ліси. Тропічні полідомінантние лісу Хайнаня відносяться до малезійской – філіппінському типу. Для них характерні вічнозелені види деревних порід. Вони утворюють кілька зливаються один з одним ярусів і утворені потужними деревами часто з досковіднимі корінням і з масою ліан і епіфітів. У древостое переважають канаріум білий (Canarium album), ватік (Vatica astrotricha), таріеція (Tarrietia parvifolia), терміналія Катаппа (Terminaiia catappa), хлібне дерево (Artocarpus integer), аглайя (Aglaia tetrapetalaга) і багато інших.

Посилання на основну публікацію