Ліси Індії

Територія – 3,28 млн. км2. Населення – понад 1,2 млрд. чоловік. Клімат жаркий, тропічний, за винятком високогірних районів. Мусонні вітри, що дмуть взимку з суші на океан, а влітку з океану на сушу, приносять рясні опади влітку і часті посухи взимку. Опади розподілені по районах вкрай нерівномірно. Так, на північному заході, в пустелі Тар, вони становлять 100 мм, а на схилах Східних Гімалаїв і плато Шиллонг – 12 000 мм.

Флора Індії – одна з найбагатших на земній кулі і налічує приблизно 21 тис. різних видів, у тому числі понад 2000 – деревно-чагарникові породи.
Індія в минулому була однією з найбільш лісистих країн світу, В період панування англійських колонізаторів лісу хижацьки експлуатувалися. Після проголошення незалежності велика увага приділяється захисному лісорозведенню в цілях запобігання ерозії грунтів, зміцнення і залісення пісків. Захисні смуги розташовуються уздовж доріг і державних зрошувальних каналів. За останні роки у зв’язку з поліпшеним веденням лісового господарства та застосуванням більш точних способів обліку лісів лісистість країни збільшилася, за офіційними відомостями, з 14 до 24%.
Все різноманіття індійських лісів можна об’єднати в такі основні групи.

Вологі тропічні (дощові) вічнозелені ліси. Поширені на навітряних схилах Західних Гат, в горах Нілгірі і Кардамонови і в нижній частині Східних Гімалаїв на висоті 300-500 м. В них у першому ярусі виростають діптерокарпус індійський (Dipterocarpus indicus), хопі дрібноквіткова (Hopea parviflora), калофіллюм повстяний (Calophyllum tomentosum), Кулленом висока (Cullenia excelsa), цедрела Туна (Caedreia toona), Ватер індійська (Vateria indica). У другому ярусі зустрічаються манго індійське (Mabgifera indica), хлібне дерево (Artocarpus fraxifolia, А. hirsuta, А. integra), а також представники сімейств миртових, лаврових, пальм і бамбуки. Вічнозелені тропічні ліси з безліччю ліан, епіфітів, деревовидних папоротей характерні для східної і північно-східної частин країни (штати Орісса, Біхар, Західна Бенгалія, Ассам, Маніпур, Тріпура, Мізорам, Ю.Г Сиккима), а також передгір’їв Західних Гімалаїв.

Вище вологих тропічних лісів зосереджені так звані шоли – лісові формації перехідного (або проміжного) до мусонним листопадним лісам типу. У їх складі Мезу, або залізне дерево (Mesua ferrea), витекс високий (Vitex altissima), актінодафна Гукера (Actinodaphne hookeri), сідероксілон повстяний (Sideroxylon tomentosum), дізоксілюм малабарский (Dysoxylum malabaricum). Вони ростуть на плато і по схилах гір, що облямовують Гімалаї, на висоті 500-1300 м над рівнем моря, де випадає 2500 мм опадів. Нерідко в них, а також в мусонних листопадних лісах трапляються ділянки салового дерева, або шореї потужної (Shorea robusta) і шореї ассамской (Sh. assamica), а за більш сухим місцях також тикового дерева, або тика (Tectona grandis). За неповними даними, ліси з переважанням сала займають площу більше 11 млн. га, а тика -8,4 млн. га.

У складі тикових лісів виростають у вигляді домішки інші цінні породи, властиві мусонним лісах: у вологих тропічних лісах – терміналія (Terminalia crenulata), Птерокарпус мішковидний (Pterocarpus marsupium), рожеве дерево, або Дальберг широколиста (Dalbergia latifolia), а в сухих тропічних лісах – терміналія повстяна (Terminalia tomentosa), аногейзус широколистий (Anogeisus latifolia), Шім’а Валліха (Schima wallichii), а також біле сандалове дерево (Santalum album). Деревина білого сандалу вважається найціннішою в світі. Зустрічаються тут також лимонне, або атласну, дерево (Chloroxylon swietenia), чорне дерево (Diospyros nigra), Гревьє тонколейестная (Grewia leptopetala), Адіна серцелиста (Adina cordifolia). У тропічних дістопадних (мусонних) лісах крім названих вище порід, що скидають листя в суху пору року, ростуть, найчастіше в другому ярусі, вічнозелені деревні породи – це представники альбіція, птеро-Карпусі, лагерстреміі, а також різних бамбуків з родів Dendrocalamus і Bambusa.

На Деканському плоскогір’я і в Західній Індії в штатах Пенджаб, Раджастхан і Гуджарат, в районах з опадами 500-1000 мм, поширені саванні лісу. У них зустрічаються різні акації: катеху (Acacia catechu), бабуль (А. arabica), а також Буте (Butea monosperma), пальма пальмира (Borassus flabelliformis), Сіссе (Dalbergia sissoo), а в більш вологих умовах – червоний сандал (Pterocarpus santalinus) і фікуси (Ficus benghalensis, F. retusa).

У сухих місцях, де випадає 400-600 мм опадів на рік, поширені колючі ксерофильние лісу і рідколісся. У їх складі переважають акації – плосколістная (А. planifrons), сундрі (А. sundra) і аравійська (А. arabica), альбіція гіркий (Albizzia amara), прозопис метелконосний (Prosopis spicigera), маху (Bassia latifolia), Озіріс деревовидний (Osyris arborea), фінік лісовий (Phoenix sylvestris), унаби (Zizyphus jujuba).

По схилах Гімалайських гір ростуть цінні хвойні ліси, що займають більше 5% вкритої лісом площі країни. У Західних Гімалаях вони поширені на висоті 2500-3500 м над рівнем моря. У сухих долинах переважають ліси з сосни Жерарда (Pinus gerardiana) і ялівцю багатоплідного (Juniperus polycarpos).
За вологим долинах і зовнішнім схилах Гімалаїв в лісах панують ялиця западногімалайская (Abies pindrow) і кедр гімалайський (Cedrus deodara).

У Центральних Гімалаях на висоті 1500-3300 м хвойні ліси представлені сосною гімалайської (Picea smithiana), ялиною гімалайської (Picea smithiana), ялицею чудової (А. spectabilis), тсуги гімалайської (Tsuga dumosa) і частково кедром гімалайським. Нижче хвойних ростуть дубові ліси, що складаються в основному з дуба сивого (Quercus incana) з домішкою дуба розширеного (Q. dilatata) і сосни дліннохвойной, або чира (Р. roxburghii).

У Східних Гімалаях виростають ялиця густа (А. densa), тсуга гімалайська, тис (Taxus baccata) і ялівець відігнутий (J. recurva). Ще нижче з’являються листопадні листяні, напіввічнозелені дубові, а за ними гімалайські вічнозелені лаврові ліси, що складаються з коричника туполистий (Cinnamomum obtusifolium), Махіла їстівного (Machilus edulis), магнолії Кемпбелла (Magnolia campbellii), дуба плітковідного Q. lamellosa).

До деревної рослинності відносяться бамбукові чагарники і «лісу» (бл. 3,5 млн. га), що зустрічаються в більшості штатів Індії. Це супутники вічнозелених вологих мусонних і сухих листопадних тропічних лісів. Вони мають господарське значення (будівництво будинків, меблі, папір і т. д.).
У заплавах і дельтах річок Гангу, Брахмапутри, Годавари, а також в приливно-отливной смузі Малабарського і Коромандельський узбереж зустрічаються мангрові ліси.

Цінні ліси є також на Андаманських островах (6,5 тис. км2). Тут поширені тропічні мусонні ліси (середня лісистість – 70-80%), в яких переважають різні діпгерокарпуси: волосиста (D. pilosus), ребристий (D. costata), шишкуватий (D. tuberculatus) – і зустрічаються хлібне дерево (Artocarpus chaplasha), калофіллум ошатний (Calophyllum spectabile), хопі запашна (Hopea odorata) та ін На островах ведуться заготовки цінної деревини.

Площа лісів Індії (2010 р.) – 78,4 млн. га, в тому числі експлуатаційних лісів – 46,2 млн. га. Хвойні займають 4 млн. га. Ліси розміщені вкрай нерівномірно; основні площі їх збереглися в гірських і передгірних районах Західних та Східних Гат, по схилах західних і східних Гімалаїв і почасти в районах нізкогорій Центральної Індії. Загальний запас деревини – приблизно 10 млрд. м3, у тому числі хвойних – 750 млн. м3. Середній запас на 1 га – 135 м3. Загальний запас стиглої деревини в експлуатованих лісах – 2,6 млрд. м3, у тому числі хвойної – більше 300 млн. м3.

Ліси Індії, відрізняючись багатством породного складу, представляють один з найважливіших природних ресурсів; вони належать державі (92,5%). На частку общинних лісів припадає близько 5,5% і приватновласницьких – 2%. Переважають твердолистяні породи, що займають приблизно 90% площі; на частку хвойних доводиться трохи більше 5%, бамбуків – менше 4%, на м’яколистяні (тополі, верби та ін) – близько 1%. Значна частина лісів освоєна і експлуатується за складеними лісівниками правилами, що передбачають розміри, терміни, способи рубки і лісовідновлення. Близько 15 -17% гірських риштувань не охоплено транспортними шляхами і не освоєно.

Загальний обсяг заготівель деревини, за даними ФАО ООН (2008 р.); – 118,5 млн. м3, в тому числі ділової – 10,5 млн. м3. Народне господарство Індії, відчуваючи брак в деревині, імпортує з ряду країн (Бірми, Швеції, Фінляндії, Росії) багато видів лісопродукції. У той же час вона має великі площі під харчовими (тропічними) і технічними культурами (плантації кокосової пальми в штаті Керала займають 900 тис. га, гевеї – 160 тис., чаю – 350 тис. га при зборі 400 тис. т). Культивуються також кава, чорний перець, банани, цитрусові, манго, коричне, лакове, гвоздикове, диняче дерево, імбир, кардамон. Багато з цих культур Індія експортує. Наприклад, в 2010 р. Росія імпортувала з Індії: чаю – 62 тис. т, горіха кешью (Anacardium occidentale) – 30 тис., перцю чорного – 8 тис., прянощів – 9 тис., кави натуральної – 18 тис., арахісу – 16 тис., соку манго та інших плодових – 2,8 тис. т, а також шелаку -1 тис. т, ефірних масел і натуральних запашних речовин – 280 т і т. д.

Слід зазначити, що Індія дала світові багато цінні дерева, нині широко поширені в тропічних районах Азії, а також нерідко розводяться на плантаціях Африки, Південної Америки та Австралії. Це кілька видів хлібного дерева (Artocarpus integra, А. chaplasha, А. hirsuta, А. altilis та ін), індійське манго, фінікова пальма (або кхаджі) пальмира (Borassus flabellifer), таліпотовая пальма (Corypha umbraculifer), бетельного пальма (Areca catechu), два види віялової пальми (Trachycarpus takil і Т. martiana), акація катеху (Acacia catechu), гутаперчеве дерево, або палаквіум гуттоносний (Palaquium gutta), гвоздикове дерево (Syzygium aromaticum), коричне дерево (Cinnamomum zeylanicum). До них відносяться також С. obtusifolium, знаменитий фікус каучуконосний (Ficus elastica), мускатний горіх (Myristica fragrans), два види тунга (Aleurites montana, А. moluccana), різні види сандалового дерева, Індігофера фарбувальна (Indigofera tinctoria), ліана чорний перець (Piper nigrum) і рослини, що дають червоний перець і деякі лікарські речовини, як, наприклад, касія узколистная, ороксілум індійський, блювотний горіх, знаменитий чагарник, з якого виготовляють резерпін для лікування гіпертонії, – раувольфія зміїна (Rauwolffia serpentina) і багато інших. Ряд цінних рослин увійшли в культуру завдяки діяльності Калькутського ботанічного саду та інших ботанічних садів Індії і Шрі Ланки.
Управління лісовим господарством здійснюють лісові департаменти чи міністерства лісового господарства штатів. Генеральний інспектор лісів Індії (м. Делі) керує загальною програмою лісогосподарських заходів, в тому числі, займається питаннями лісовідновлення.

Загальна площа лісових культур в країні – 2,4 млн. га. За останні 10 років площа щорічних насаджень зросла з 80 тис. до 200 тис. га. З числа найбільш цінних деревних порід на частку евкаліптів припадає 400 тис. га; інших листяних (тик, сал, білий і червоний сандал, шовковиця, рожеве і атласну дерево, альбіція, біла акація і ін) – 900 тис. га. Значна увага приділяється також посадкам казуарини, а з хвойних – криптомерії японської, сосні Гріффіта (гімалайської) та ін Великі площі зайняті бамбуком.
Дослідницька робота в області лісівництва проводиться Лісовим науково-дослідним інститутом і коледжем, що готує кадри лісівників в Дехрадун. В інституті ведуться дослідницькі і дослідні роботи по дендрології, екології, лісівництва, лісовим культурам, селекції, мікології, ентомології, древесіноведенія, а також з вивчення каучуку, масел, лікарських рослин, використанню деревини і т. д.

Проводяться роботи і в галузі охорони природи. В останні 15-20 років організовано 78 заповідників (1,5 млн. га) і 6 національних парків (350 тис. га). Серед них – парки Канха (31 тис. га) і Шивпурі (16 тис. га) в штаті Мадхья-Прадеш, де зберігаються гірські тропічні листопадні і саванні ліси з цінною ендемічної фауною; заповідник Гірський Ліс в Гуджараті; національний парк Казіранга (52 тис. га) у штаті Ассам, на лівому березі Брахмапутри; парк Хазарібаг (38 тис. га) в штаті Біхар, де зберігаються Салов ліси з ендемічної фауною.

В останні роки створено Комітет з природних ресурсів, у завдання якого входить координація наукової діяльності з вивчення природних ресурсів та збереження навколишнього середовища.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Географія Росії