Кругообіг сірки

Сірка має важливе біологічне значення, так як вона входить до складу амінокислот, білків та інших складних органічних сполук. У перерахунку на суху речовину в наземних рослинах вміст сірки складає 0,3%, у наземних тварин – 0,5, в морських рослинах – 1,2, у морських тварин – до 2%.

У великому, геологічному, круговороті сірка переноситься з океану на материки атмосферними опадами і повертається з річковим стоком назад у Світовий океан. Одночасно її запаси поповнюються за рахунок вулканічної діяльності і при процесах вивітрювання. Вулкани викидають сірку у вигляді триоксида (сірчаного ангідриду SO3), діоксиду (сірчистого газу SO2), сірководню Н2S і елементарної сірки. У літосфері є у великій кількості сульфіди різних металів: заліза, цинку, свинцю, міді та ін У біосфері сульфідна сірка за участю численних мікроорганізмів окислюється до сульфатної сірки SO4-2, яка знаходиться в грунті і водоймах. У малому кругообігу сульфати поглинаються рослинами. Травоїдні тварини отримують необхідну для життєдіяльності сірку. В результаті складних перетворень і видозмін при руйнуванні залишків організмів, рослинного опади сірка потрапляє в грунтові води і в мули водойм суші, морів і океанів. При руйнуванні білків за участю мікроорганізмів утворюється сірководень, який надалі окислюється або до елементарної сірки, або до сульфатів. У першому випадку формуються поклади чистої сірки, а в другому – поклади гіпсу. При руйнуванні останніх під час видобутку або вивітрювання сірка знову втягується в круговорот.

Сірководневе зараження вод Чорного моря – це результат життєдіяльності сіро-розкладаючих бактерій в анаеробних умовах. Сірководень нерідко виникає в прісноводних водоймах, забруднених промисловими стоками. На заключному етапі геологічного кругообігу сірка випадає в осад у анаеробних умовах у присутності заліза та інших металів і повільно накопичується у вигляді конкрецій або тонкорозпиленою речовини в земних надрах.
Промислове забруднення призводить до порушення кругообігу сірки, так само як і інших перерахованих вище елементів, що беруть участь в інших круговоротах. Додатковим постачальником сірки у великій круговорот є теплоенергетичні установки, які при спалюванні мінерального палива викидають сірчистий газ.

Атмосфера Землі здатна самоочищатися від сірчистого ангідриду при випаданні атмосферних опадів: він перетворюється газовими виділеннями рослинності або осідає у формі сульфатних аерозолів.
Екологічна небезпека сірчистого ангідриду полягає в тому, що при фотохімічному окисленні в присутності діоксиду азоту та вуглеводнів спочатку утворюється сірчаний ангідрид SO3, який з’єднуючись з водяними парами, перетворюється на аерозолі сірчаної кислоти Н2SO4. Тривалість усього циклу від моменту природних або техногенних викидів SO2 до видалення з атмосфери парів сірчаної кислоти становить до 14 діб. З повітряними потоками аерозолі сірчаної кислоти розносяться на значні відстані від джерела викиду і випадають у вигляді кислотних дощів. Про це докладніше викладено в розділі, що стосується асідіфікаціі атмосфери та гідросфери.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Гігантський броненосець