Конституційні основи, характеристика форми правління Німеччини

Після Другої світової війни в окупаційних зонах Німеччини під егідою країн-переможниць почалася робота зі створення проекту конституції нової держави. У трьох західних зонах ця робота була завершена до 1949 року, і 23 травня був прийнятий Основний закон (das Grundgesetz, GG), який визначав принципи державного устрою «Тризонний», що стала Федеративною Республікою Німеччина. Передбачалося, що Основний закон буде тимчасовим документом, який згодом буде замінений на конституцію для єдиної Німеччини, проте він виявився реально діючим механізмом забезпечення стабільності в суспільстві і тому прийняття нової конституції не було потрібно. У преамбулі було сказано, що «справжній Основний закон має силу для всього німецького народу», тому його не довелося міняти і після об’єднання Німеччини в 1990 році.

З 1949 року в Основний закон Німеччини було внесено 48 поправок, перша з яких – про скасування ст. 143 в зв’язку зі зміною кримінального права в країні – 30 листопад 1951 року народження, а остання – про зміну ст. 96 (про федеральних судах) – 26 липня 2002 року.

Порядок внесення змін до конституції зафіксований в ст. 79 Основного закону. Згідно з цією статтею, зміна Основного закону можливе лише спеціальним законом, який «вимагає схвалення більшістю в дві третини членів бундестагу і в дві третини голосів бундесрату». При цьому «не допускаються зміни теперішнього Основного закону, що зачіпають поділ Федерації на землі, принцип участі земель у законодавстві або принципи, закріплені в статтях 1 і 20». У цих статтях мова йде відповідно про невідчужуваних правах людини і про характеристики державного ладу ФРН.

В Основному законі зафіксовано всі основні права людини і громадянина в сучасному демократичному суспільстві, в тому числі: рівність перед законом, свобода віросповідання, совісті і переконань, свобода думок та інформації, свобода зібрань, свобода об’єднань, спілок та права власності. Крім того, положення про правову державу доповнюється положенням про соціальну державу, тобто держава зобов’язується реалізовувати принцип соціальної справедливості і надавати соціальну допомогу нужденним в ній.

ФРН є державою з парламентською формою правління. Главою німецького держави є федеральний президент.

Посилання на основну публікацію