Кліматичні умови тундри

Загальна характеристика тундри

Вчені припускають, що тундра наймолодша природна зона, що утворилася близько 10 тис. років тому. Зустрічається вона по всьому світу, займаючи п’яту частину суші.

На південь від зони арктичних пустель на узбережжі морів Північного Льодовитого океану розташовується природна зона тундри.

Тягнеться вона уздовж північного узбережжя Північної Америки, зокрема Канади і Євразії суцільною смугою, ширина якої до 500 км.

Хорошими прикладами тундри є деякі райони Гренландії і Аляски. Є ця зона і на острові Ісландія.

У Європі через вплив теплих течій площа тундри значно менше.

Тундру можна зустріти на ряді островів поблизу Антарктиди, а в горах вона утворює висотний ландшафтний пояс – гірську тундру.

У Росії зона притискається до узбережжя вузькою смужкою на заході і утворює широку смугу на сході країни, особливо на півостровах Таймир і Чукотка. Займає вона і частина прилеглих островів в Північному Льодовитому океані.

Виділяють три підзони тундри:

  • тундра арктична з трав’янистим рослинним покривом;
  • типова тундра або середня, в основному Мохова з домішкою злаків і різнотрав’я, з карликовими березами і повзучими полярними вербами;
  • південна чагарникова тундра, рослинність якої залежить від довготи.

В горах субарктичного і помірного пояса утворилися гірські тундри. У Карпатах і на Україні їх називають полонинами, а в Криму – яйлами.

У південній півкулі на островах Південна Георгія, Південні Сандвічеві острови, на частині Антарктичного півострова знаходиться Антарктична тундра.

Основною рисою цієї зони є низинні заболочені ділянки та озера з високою вологістю, сильними вітрами і багаторічної мерзлотою, яка в літній період встигає відтанути на кілька сантиметрів.

Болота утворюються тому тала вода не може просочитися вглиб і застоюється на поверхні. Болота і озера утворюються навіть у невеликих зниженнях рельєфу.

Північноамериканська тундра мало відрізняється від європейської і азіатської. Для неї також характерно перезволоження грунту і грунтів в зв’язку з невеликою кількістю тепла і опадів. Тут теж багато боліт, озер і маленьких річок.

Рослини тундри пристосувалися до її суворих умов з довгої холодною зимою і коротким прохолодним літом, тому з настанням щодо теплого періоду швидко цвітуть, щоб встигнути дати плоди та насіння до настання холодів.

Літня тундра являє собою яскравий килим з квітів, строкатого моху і карликових дерев.

Клімат тундри

Природна зона тундри сформувалася в межах субарктичного кліматичного поясу з суворою і тривалою зимою.

Велика частина зони знаходиться за межами Північного полярного кола, тому там є полярний день і полярна ніч, а суворість зими пов’язана з континентальныстю клімату.

Річний радіаційний баланс в зоні низький, а в період полярної ночі, яка триває тут 60-80 діб, тепло не надходить зовсім.

У російській частині тундри середня січнева температура від -5 до -10 градусів.

На Далекому Сході і північному сході Сибіру термометр може опускатися до -50 градусів. Липнева середня температура + 5 … + 10 градусів. Заморозки можуть бути в будь-який день літа.

Сніг лежить з жовтня по червень. Потужність снігового покриву в Європейській частині становить 50-70 см, а в Східному Сибіру і Канаді тільки 20-40 см. Характерними є часті бурани.

Протягом всього року в тундрі дмуть холодні вітри – в літній період вони дмуть з боку Північного Льодовитого океану, а в зимовий – з охолодженої материкової частини Євразії.

Опадів мало – 200-300 мм на рік. Літо коротке з тривалим полярним днем.

У гірських тундрах опадів випадає більше – 500 мм. При низьких температурах зволоження всюди надмірне і коефіцієнт зволоження більше 1,5.

У Канадської Арктиці і в районі Західних Кордильєр виділяють кілька типів тундр:

  • тундра гір Святого Іллі та Аляскинского хребта;
  • тундра Баффінова Земля;
  • тундра хребта Брукс і гір Брітіш-Маунтинс;
  • тундра нагір’їв протоки Девісів;
  • гірська тундра Торнгат;
  • високогірна тундра внутрішніх районів;
  • високогірна тундра Огілві і Маккензі;
  • тундра заполярна;
  • тундра приполярна;
  • крижані поля і тундра гір тихоокеанського узбережжя;
  • тундра арктична.

Кліматичні умови північноамериканської тундри не відрізняються від російської – тут такі ж низькі температури, сильні вітри, бідні ґрунти.

Сильний вітер здуває сніг в пониження рельєфу, утворюючи снігові замети. Клімат арктичної тундри, яка простягнулася від американської Аляски до канадського Квебека, в порівнянні з приполярній більш вологий і сирий.

Охорона природної зони тундри

З розвитком господарської діяльності людини багато районів російської тундри знаходяться в зоні екологічного ризику.

Особливий ризик пов’язаний з видобутком нафти її транспортуванням. Гарячі нафтові озера і території, вигорілі повністю, а колись вкриті лісовою рослинністю, нерідко можна зустріти на просторах цієї унікальної природної зони.

Прокладаються тут нові нафтопроводи є перешкодою для оленів, незважаючи на те, що робляться спеціальні проходи для їх вільного переміщення, тварини не завжди їх можуть знайти.

Гусеничний транспорт пошкоджує грунтовий шар, який формувався десятки років, та й люди залишають за собою не тільки виробничий, але і побутове сміття.

З метою збереження унікальних природних ландшафтів в Північній Америці і Євразії створюють заповідники і національні парки – Лапландский заповідник, заповідник на острові Врангеля, Таймирський заповідник, створені в російській тундрі.

У Фінляндії створений заповідник Рісітунтурі.

У Північній Америці для збереження крихкої природи тундри створені національні парки, так, наприклад, канадський національний парк Наханні, в південній частині гір Маккензі, заснований в 1976 р На території парку, крім тундри знаходяться сірчані термальні джерела, змішані ліси з ялин і тополь. Парк є Всесвітньою спадщиною ЮНЕСКО.

На північному заході Аляски – національний заповідник Ноатак, національний парк Канади – Клуейн, розташований на південному заході канадської території Юкон. Національний парк і заповідник на південному заході Аляски – Лейк-Кларк.

ПОДІЛИТИСЯ: