Кліматичні пояси Індійського океану

В Індійському океані виділяють сім кліматичних поясів:

  1. північний тропічний;
  2. екваторіальний;
  3. південний тропічний;
  4. південний субтропічний;
  5. південний помірний;
  6. південний субполярний (субантарктичний);
  7. південний полярний (антарктичний).

Північний тропічний пояс

Він обмежений з півдня лінією, що йде від вершини п-ва Сомалі до південних країв Індостану і Шрі-Ланки і далі до північного краю Суматри. Індостан розділяє акваторію цього поясу на дві частини:

  • північно-західну (Аравійське море, Оманську, Перську, Аденську затоки і Червоне море);
  • північно-східну (Бенгальська затока і Андаманське море), природа яких істотно розрізняється.

В цілому північний тропічний пояс є класичним районом розвитку мусонних явищ.

Взимку тут панує зимовий мусон, стоїть сонячна, з малою хмарністю і незначними опадами погода. Літо – час штормів, значної хмарності і рясних дощів на сході. Поверхневі течії (Мусонна і Сомалійська) двічі на рік змінюють напрям на протилежний. Вертикальна циркуляція в потужних літніх течіях викликає інтенсивний підйом вод в ряді районів тропічного поясу. Особливо значний сезонний апвелінг біля берегів Аравії і Західної Індії. Аравійське море виділяється найвищою в океані біологічною продуктивністю. Північно-західна частина пояса – це область дуже високих температур повітря і поверхневих вод (до 30-32°С), великого випаровування, осолоніння і формування проміжних високосолоних вод. Північно-східна частина поясу внаслідок рясних опадів і річкового стоку відрізняється значним опрісненням поверхневих вод. Первинна біопродуктивність невисока або середня (150-250 мг/м2). У північному тропічному кліматичному поясі Індійського океану зазвичай виділяють такі фізико-географічні райони: Аравійське море і окремо Західно-Індійський район (північно-східна частина Аравійського моря з інтенсивним сезонним апвелінгом), Перська, Аденська затоки, Червоне море, Бенгальська затока і Андаманське море. Акваторії Бенгальської затоки і Андаманського моря іноді виділяють в окремий субекваторіальний фізико-географічний пояс

Екваторіальний кліматичний пояс

В Індійському океані цей пояс знаходиться приблизно між 6-7° сх. ш. і 10-12° півд. ш. і простягається широкою смугою від берегів Африки до Зондських о-вів. Південна межа пояса фактично збігається з кордоном мусонної області океану. Клімат акваторії екваторіальний з сезонною зміною мусонних вітрів.

Взимку з Північної півкулі тут переважають вітри з північної складової, влітку – з південної. У межах поясу розташовується зона внутрішньотропічної атмосферної конвергенції, з якою пов’язані значна хмарність (до 8 балів) і рясні опади (до 4000 мм/рік). Солоність в західній частині поясу вище, ніж у східній внаслідок меншої кількості атмосферних опадів і припливу вод з Аравійського моря. Температура на поверхні висока і мало змінюється протягом року (25-28°С). Усередині пояса виділяються Східний район, де в основному і відбувається формування екваторіальних водних мас, і райони підводних височин (Сейшельська банка, Мальдіви і Чагос, Сая-де-Малья та ін) з класичними кораловими спорудами і своєрідним органічним світом.

Південний тропічний пояс

Він розташований за межами мусонної області Індійського океану між 10-12° півд. ш. і 26-28° півд. ш. Природні умови в загальному аналогічні умовам в Атлантичному океані і Тихому океані. Тут панують пасатний режим циркуляції атмосфери Землі, і розвивається Південна Пасатна течія.

У західній частині поясу південна гілка Пасатної течії утворює Мадагаскарську і Мозамбікську стокові течії. На східній околиці в Пасатну течію вливається компенсаційна Западноавстралійська течія. Стійкі у напрямку південно-східні пасати схильні до сезонних коливань сили вітру. Влітку переважають вітри силою 3-5 балів. Взимку, коли посилюється Південноіндійський баричний максимум, сила пасату доходить до 6-8 балів, викликаючи значне хвилювання. Посилюється і Південна Пасатна течія: його швидкість в центральній частині океану досягає 3,6 км/год.

Зима (травень-вересень) – відносно сухий період року. Влітку (грудень-березень) в тропічний пояс часто входить екваторіальне повітря з великою вологістю, хмарністю, випадають рясні, іноді тривалі дощі. Середня річна кількість опадів звичайно перевищує 1000-1500 мм, але в східній частині пояса у західних – північно-західних берегів Австралії, що відрізняється стійкою стратифікацією атмосфери в зоні дії східної периферії Індійського максимуму, знаходиться відносно посушливий район, який одержує менше 500-300 мм опадів. Порівняно посушливим є і район Мозамбікської протоки, розташований в вітровій тіні о. Мадагаскар.

Солоність поверхневих вод в поясі коливається від 34,5 до 35,5. Температура на поверхні взимку складає 20-25°С, влітку – 24-28°С. Південний тропічний пояс Індійського океану – один з районів Світового океану, схильний до тропічних циклонів (вони захоплюють о. Мадагаскар, північний захід Австралії). Біопродуктивність в цілому невелика через слабке вертикальне перемішування вод у верхніх шарах. Виняток – західні та східні околиці океану з широкими шельфами (у тому числі Сахульскій шельф на сході). Усередині пояса виділяються район Мозамбікської протоки і район Тиморського, Арафурського морів і затоки Карпентарія.

Південний субтропічний пояс

Пояс представлений неширокою смугою між 26-28° і 36-38° півд. ш. Вісь пояса, так само як і в Тихому океані, – зона субтропічної конвергенції вод Південної Пасатної течії і північних потоків течії Західних Вітрів. В цілому це відносно малодинамічна перехідна зона між помірним і тропічним поясами.

Над акваторією розташовується стійка область високого атмосферного тиску (південноіндійський максимум). Характерні спадні струми повітря зі слабкими нестійкими вітрами, ясним небом і відносно малою кількістю атмосферних опадів.

Осолоненя вод і формування субтропічної (центральної) водної маси Індійського океану – один з основних природних процесів, що характеризують цей пояс. У відкритому океані кількість біогенів невелика і біопродуктивність низька. На заході поясу особливо виділяється район течії мису Голкового. Це потужна тепла течія біля південного краю Африки зустрічається з холодними субантарктичними водами. Над прилеглим шельфом (банка Агульяс та ін) біологічна продуктивність збільшується і маються промислові скупчення риб. На східній околиці океану виділяється також Західноавстралійський район. Циркуляція і властивості вод тут не ті, що у західних берегів континентів всередині цього поясу в інших океанах.

На відміну від Перуанської і Бенгельскої Западноавстралійська течія не представляє собою постійного потоку вод до екватора і не викликає регулярного апвелінгу. Зазвичай тут спостерігається серія циклонічних і антіциклонічних кругооборотів середнього масштабу, в яких взаємодіють прохолодні (15-18°С) високосолоні субтропічні і теплі опріснені тропічні води. Ці вихори переносять води як на південь, так і на північ. Взимку уздовж берега виникає потік теплої води на південь, і Західноавстралійська течія значно слабшає або ж зникає.

В результаті біопродуктивність району незрівнянно нижче продуктивності інших районів-аналогів.

Південний помірний пояс

Це широка смуга, частина єдиного водного кільця навколо Антарктиди, пов’язана з Тихим і Атлантичним океанами єдністю повітряних і водних течій та інших природних процесів і умов. Його південна межа в Індійському океані проходить близько 55-60 ° півд. ш. Велика частина пояса зайнята улоговиною низького атмосферного тиску. Панують західні і північно-західні вітри, збуджуючі потужну океанічну течію Західних Вітрів.

Взимку часті шторми зі швидкістю вітру понад 15 м/с (висота хвиль при цьому досягає 5 м і більше). Район о. Кергелен – один з найбільш штормових: тут зареєстровані хвилі заввишки 15 м. Значна динамічність атмосфери і вод океану обумовлена постійною взаємодією і трансформацією приходячих сюди теплих з півночі і холодних з півдня повітряних і водних мас. Зона антарктичної конвергенції проходить в середньому по широті о. Кергелен. Води помірного поясу досить родючі. Виділяються район Великої Австралійської затоки і район височини Кергелен з високим біопродукуванням.

Південний субполярний (субантарктичний) пояс

У порівнянні з Тихим океаном цей пояс більш вузький і зрушений на північ – так, що ніде не заходить в межі Південного полярного кола. Взимку поверхня води покривається льодом. Дуже характерні айсберги.

Солоність верхнього шару взимку складає близько 34, а влітку води кілька опріснюються (33,5) в результаті танення материкових льодів. Температура води, яка взимку близька до точки замерзання, влітку підвищується до 2-4 ° С.

У межах поясу відбувається взаємодія субполярних вод і вод південної частини помірного поясу, і створюються умови для активного біопродукування.

Південний полярний (антарктичний) пояс

Він розташований безпосередньо біля берегів Антарктиди. Ширина його всього 50-100 км. Берегова лінія проста, тут немає великих морів і заток, що далеко вдаються в континент. У зв’язку з цим циркуляція вод не має великих місцевих кругооборотів, як в Тихому океані. Відсутні і великі шельфові льодовики. Тут немає великих районів формування глибинних і придонних вод, так як шельфова зона неширока. Клімат антарктичний, дуже суворий. Акваторія практично завжди покрита льодом. Біопродуктивність вод невелика. Ведеться промисел в основному придонних риб (нототенієві і білокровні), а також криля і деяких морських ссавців.

ПОДІЛИТИСЯ: