Клімат Тихого океану

Тихий океан, тягнучись майже через всі широтні кліматичні пояси, найбільшої ширини сягає в тропіках і субтропіках, чим і обумовлено переважання тут тропічного і субтропічного клімату. Відхилення в розташуванні кліматичних поясів і місцеві відмінності в їх межах викликані особливостями підстильної поверхні (теплі і холодні течії) і ступенем впливу прилеглих материків з розвивається над ними циркуляцією атмосфери.

Основні риси атмосферної циркуляції над Тихим океаном визначаються п’ятьма областями високого і низького тиску. У субтропічних широтах обох півкуль над Тихим океаном постійні дві динамічні області високого тиску – Північно-Тихоокеанський, або Гавайський, і Південно-Тихоокеанський максимуми, центри яких знаходяться у східній частині океану. У приекваторіальних широтах ці області розділені постійної динамічної областю зниженого тиску, розвиненою більш сильно на заході. На північ і південь від субтропічних максимумів в більш високих широтах знаходяться два мінімуму – Алеут з центром над Алеутськими островами і Антарктичний, витягнутий зі сходу на захід, в приантарктических зоні. Перший існує тільки взимку в Північній півкулі, другий – протягом усього року.

Субтропічні максимуми обумовлюють існування в тропічних і субтропічних широтах Тихого океану стійкої системи пасатних вітрів, слагающейся з північно-східного пасату в Північній півкулі і південно-східного в Южному. Зони пасатів розділені екваторіальним поясом затишшя, в якому переважають слабкі і нестійкі вітри при великій повторюваності штилів.

Північно-західна частина Тихого океану є яскраво вираженою областю мусонів. Взимку тут панує північно-західний мусон, що приносить холодне і сухе повітря з Азіатського материка, влітку – південно-східний мусон, який несе тепле і вологе повітря з океану. Мусони порушують пасатних циркуляцію і ведуть до перетікання повітря взимку з Північної півкулі в Південне, влітку – у зворотному напрямку.

Найбільшу силу постійні вітри мають в помірних широтах і особливо в Південній півкулі. Повторюваність штормів в Північній півкулі становить в помірних широтах від 5% влітку до 30% взимку. У тропічних широтах постійні вітри досягають сили шторму вкрай рідко, але часом тут проходять тропічні урагани – тайфуни. Найчастіше вони трапляються в теплу половину року у західній частині Тихого океану. У Північній півкулі тайфуни направляються головним чином з району, що лежить на схід і північний захід Філіппін, до Японії, у Південному – з району островів Нові Гебріди і Самоа до Австралії. У східній частині океану тайфуни рідкісні і бувають тільки в Північній півкулі.

Розподіл температури повітря підпорядковане загальної широтноїзональності. Середня температура лютого убуває від +26 – +28 С в приекваторіальній зоні до -20 С в Беринговому протоці. Середня температура серпня змінюється від +26 – +28 С в приекваторіальній зоні до +5 С в Беринговому протоці.

Закономірність зниження температури від екватора до високих широт в Північній півкулі порушується під впливом теплих і холодних течій і вітрів. У зв’язку з цим спостерігаються великі відмінності між температурою на сході і заході на одних і тих же широтах. За винятком району, прилеглого до Азії (в основному район окраїнних морів), майже у всьому поясі тропіків і субтропіків, т. Е. В межах більшої частини океану, захід тепліше сходу на кілька градусів. Ця різниця зумовлена ??тим, що в зазначеному поясі західна частина Тихого океану зігрівається пасатними течіями (Куросио і Східно-Австралійська) та їх вітрами, тоді як східна частина охолоджується Каліфорнійським і Перуанським течіями. У помірному поясі Північної півкулі, навпаки, захід у всі сезони холодніше сходу. Різниця досягає 10-12 і викликана головним чином тим, що тут західна частина Тихого океану охолоджується холодним Курильським, а східна нагрівається теплим аляскінських течією. У помірних і високих широтах Південної півкулі під впливом західних вітрів і переважання в усі сезони вітрів з західної складової зміни температури відбуваються закономірно і істотної різниці між сходом і заходом немає.

Хмарність та опади протягом року найбільші в областях з низьким атмосферним тиском і неподалік гірських узбереж, оскільки в тих і інших областях відбувається значне підняття повітряних потоків. У помірних широтах хмарність становить 70-90, екваторіальній зоні 60-70%, в зонах пасатів і в субтропічних областях високого тиску вона зменшується до 30-50, а в окремих районах у Південній півкулі – до 10%.

Найбільша кількість опадів випадає в зоні зустрічі пасатів, що лежить північніше екватора (між 2-4 і 9-18 с. Ш.), Де розвиваються інтенсивні висхідні струми багатого вологою повітря. У цій зоні кількість опадів становить понад 3000 мм. У помірних широтах кількість опадів збільшується від 1000 мм на заході до 2000-3000 мм і більше на сході.

Найменша кількість опадів випадає на східних околицях субтропічних областей високого тиску, де панують низхідні повітряні потоки і холодні морські течії несприятливі для конденсації вологи. У цих районах кількість опадів становить: у Північній півкулі на захід від Каліфорнійського півострова – менше 200, у Південному на захід від Перу – менше 100, а в окремих пунктах навіть менше 30 мм. У західних частинах субтропічних областей кількість опадів збільшується до 1500-2000 мм. У високих широтах обох півкуль внаслідок слабкого випаровування при низькій температурі кількість опадів зменшується до 500-300 мм і менше.

У Тихому океані тумани утворюються переважно в помірних широтах. Найбільш часті вони в районі, прилеглому до Курильських і Алеутських островів, в літній сезон, коли вода холодніше повітря. Повторюваність туманів тут становить влітку 30-40, взимку 5-10% і менше. У Південній півкулі в помірних широтах повторюваність туманів протягом року 5-10%.

Посилання на основну публікацію