Китайське економічне диво

Економічний розвиток Китайської Народної Республіки характеризується високими темпами розвитку, динамічністю, стабільністю валютного курсу. Це допомогло країні обігнати Сполучені Штати Америки за макроекономічними показниками валового внутрішнього продукту. На валютному ринку КНР ще відстає від США, але аналітики і експерти МВФ, бірж, фінансових корпорацій і різних установ говорять про те, що з часом Китай складе відчутну конкуренцію Штатам на біржах.

У науковій літературі таке стрімкий економічний розвиток Китаю називають «економічним дивом», оскільки країна за досить короткий термін вийшла в лідери на світовій, європейській, регіональній арені з виробництва, торгівлі, сільському господарству, інвестиційної привабливості.

Передумови та особливості китайського «економічного дива»

Після Другої світової війни Китай вважався однією з найбідніших країн у світі, що визначало курс Комуністичної партії протягом 1940-1960-х рр. Лідери КНР неодноразово намагалися вирішити проблему ситості і тепла або вень бао, що було пов’язано з нападами голоду по країні, відсутністю доступу до основних благ цивілізації – житлу, навчанню, медицині, праці. Крім того, більшість жителів Китаю не мали машин, побутової техніки, годинників, багато одягу і взуття.

Після того, як в КНР в кінці 1950-х – початку 1960-х рр. вибухнув масовий голод, комуністичний уряд країни стало замислюватися над проведенням комплексних реформ.

Майже десять років пішло на те, щоб приступити до реалізації економічних, політичних і соціально-суспільних перетворень. Першим кроком на шляху до реформ стало обмеження рівня народжуваності в країні, що повинно було зупинити зростання чисельності населення. В1978 р в КНР пройшов черговий пленум Центрального комітету Комуністичної партії, який до цього часу вважається епохальним і історичним. На ньому було прийнято рішення про початок реалізації нового урядового курсу, який отримав назву реформ і відкритості. Автором політики і перетворень вважається тодішній лідер Компартії Ден Сяопін, що зважився на проведення комплексних реформ в КНР. Основний акцент був зроблений на проведення економічних перетворень, цілями яких стали:

  • Зробити Китай більш відкритим для інших країн світу;
  • Побудувати соціалістичну модель ринкової економіки в комуністичній державі;
  • Забезпечити всіх жителів країни суспільними благами і можливостями.

Ці фактори створили фундамент для дій уряду. В першу чергу, Ден Сяопін пішов на зниження ролі урядового втручання у багато секторів економіки. По-друге, у керівників підприємств були значно розширені функції в сфері управління. По-третє, став активно розвиватися приватний сектор. По-четверте, Китай став проводити різні міжнародні торговельні, валютні та фінансові операції. По-п’яте, в різні сектори економіки і сфери виробництва закордонні інвестори почали вкладати гроші, що стимулювало економіку на макроекономічному та мікроекономічному рівнях.

Уже в 1980-му році весь південний берег Китаю поділили на чотири спеціальні економічні зони. Через п’ять років подібні території були створені близько дельт річок Чжуцзян і Янцзи, провінції Фунцзянь. У цих зонах китайці-інвестори мали значні пільги, в тому числі і в веденні підприємницької діяльності. Гроші в економіку вкладали, як представники китайської діаспори, так і іноземні бізнесмени. Подібні привілеї збереглися для інвесторів і після того, як Китай став членом Світової організації торгівлі.

Наслідки перетворень

Результатами реформаторської діяльності Сяопіна стали:

  • Успішна реалізація комплексних перетворень по всій країні;
  • Стали збільшуватися доходи звичайних громадян;
  • Економіка отримала стабільний фінансовий стимулювання;
  • Розширилася сфера послуг;
  • Промисловість стала поступово переходити на виробництво товарів громадського споживання.

В кінці 1980-х рр. Ден Сяопін в одному з виступів сказав, що ринок – це не капіталізм, а план і планова економіка не соціалізм, тому вже в 1990-му наполіг на продовженні реформ. Продовжуючи підтримувати приватну власність, лідер Компартії Китаю ініціював внесення поправки в Конституцію країни щодо того, що приватна власність легального характеру визнається недоторканною.

Економічні перетворення Ден Сяопіна викликали суттєві зміни в структурі інвестиційних потоків. Спочатку фінанси надходили в трудомісткі галузі, де переважав некваліфіковану і малокваліфіковану тру. Китайці охоче наймалися на роботу за невелику оплату, і при цьому приносили своїм роботодавцям колосальний прибуток. Потім інвестиції стали вкладатися в такі галузі, як телекомунікації, ІТ-технології, машино- і автомобілебудування, хімічну промисловість.

Основними фінансовими “донорами” були фірми з США, Японії, Західної Європи. Компанії не просто вкладали гроші в розширення китайського виробництва і відкриття нових підприємств і фабрик, а й створювали в Китаї власні філії і заводи. Все це стало можливим через те, що китайське виробництво від збірки і обробки мінімального характеру перейшли до складної обробки та виготовлення виробів. В результаті чого, з Китаю надходили не “напівфабрикати”, а вже готові товари, предмети, речі. Так КНР став поступово нарощувати темпи експорту товарів і предметів за кордон – Сполучені Штати, Європейський Союз, Латинську Америку, країни Азії. Експортна діяльність уряду і стала основою «дива», про який заговорили в усьому світі.

Динамічність економічного розвитку пов’язана з діяльністю середніх і дрібних фірм, підприємств, заводів. Їх кількість постійно збільшується, і на 2017 рік становить кілька мільйонів.

Показниками «економічного дива» КНР є:

  • Безперервне зростання економіки, яка з 1978 році збільшилася в 90 разів;
  • Обгін з розвитку Німеччини, Японії та США;
  • Світова фінансова криза практично не торкнулася Китаю: відбулося незначне скорочення експорту і зниження рівня виробництва;
  • В багато країн світу зросли потоки недорогих і дешевих товарів, на яких написано «Зроблено в Китаї». Саме ця стаття експорту в умовах кризи витримала конкуренцію на світовому ринку;
  • Збільшуються кредитні рейтинги Китаю і його провінції Гонконг, які наближаються до максимально можливим, тобто ААА +;
  • Щорічно ВВП країни зростає на 8-9%, а попит споживачів товарів розтер на 18%, що дозволяє кожній родині відкладати чверть своїх доходів;
  • Практично всі регіони країни відрізняються високою економічною розвиненістю, маючи власну спеціалізацію, особливості виробництва і ринку. Найбільш розвиненою вважається схід країни;
  • У КНР знаходяться найбільші запаси золота в усьому світі;
  • Зросла кількість кваліфікованих і професійних співробітників;
  • Китайська національна валюта юань має всі шанси стати резервною світовою валютою.

Таким чином, китайське «економічне диво» вважається феноменом на світовому ринку, яке не має аналогів. Аналітики і фінансові оглядачі вважають, що через кілька років Китай стане лідером не тільки по виробництво товарів, але і обжене США і Японію з фундаментальних і інформаційних наук, прикладних сфер, розробок і технологій.

ПОДІЛИТИСЯ: