Канівський заповідник

У далекому 1923 р на базі Канівського лісництва, площею 860 га було створено Канівський заповідник. Завдяки особливій увазі держави в охороні природа, заповідник протягом багатьох років розширювався. І в 1973 р досяг свого максимуму – 1800 га. Уздовж правого берега Дніпра тягнеться горбиста височина, південну найбільш високу частину займає Канівський заповідник. На півдні заповідник межує з орними землями колгоспів, на заході і півночі – з Канівської гідролісомеліоративної станції. На північному сході до нього примикають садиба Музею-заповідника «Могила Т. Р. Шевченка» і пансіонат «Тарасова Гора». Зі сходу заповідник омивається Дніпром.

 

В результаті тектонічної діяльності йде деформація гірських порід. Для рельєфу характерне чергування структурних підняттів з тектонічними западинами. В результаті інтенсивних ерозійних процесів в минулому на території заповідника утворилося багато великих ярів, таких, як Княжин, Марьин, Меланчинский потік, Комашиный яр та інші; глибина ярів сягає 30-40 м, довжина 2-3 км.

 

Клімат Середньої Наддніпрянщини континентальний. В районі Канівського заповідника тепле, сонячне літо, помірно холодна сніжна зима, достатня кількість опадів (500-600 мм в рік). Близько 70% загальної суми опадів припадає на літній період. Середні швидкості вітру в холодну пору досягають 4 м/с, у літній період – 2,8 м/с. В троянді вітрів переважають північно-західні та південно-східні напрямки.

 

Вода в Дніпрі гідрокарбонатно-кальцієвого типу, м’яка, малопрозрачная. Інтенсивне розмноження синьо-зелених водоростей створює ефект «цвітіння води». Крім Дніпра, на території Канівського національного заповідника річок немає, але є постійні водотоки – овражьи струмки. У більшості ярів в період сніготанення і зливових дощів утворюються тимчасові водотоки, висота в деяких ярах перевищує 2 м.

 

У нагірній частині заповідника за останні роки значно знизився рівень грунтових вод, що призвело до висихання ряду водойм і джерел.

Ґрунтовий покрив заповідника дуже строкатий. Мозаїчність його обумовлена складним геологічною будовою Канівських височин, різноманітністю материнських порід, мікрокліматичними контрастами на незначних відстанях. На території державного заповідника виділено 36 різновидів ґрунтів, серед яких сірих лісових – 13, дерново-підзолистих – 9, дернових і несформировавшихся – 14.

 

Флора Канівського заповідника та його околиць налічує 1095 видів судинних рослин. Види відносяться до 3 відділам, 106 родин та 474 пологах. Для флори заповідника характерно переважання небагатьох родин. Так сімейства складноцвітих, злаків, осокових, бобових, хрестоцвітих і губоцвітих налічують понад 50 видів кожне. Канівський заповідник – цінний резерват природного фонду луговий степу і широколистяного лісу Правобережного лісостепу. 

 

У грабових лісах ростуть всі характерні для грабово-дубових лісів Правобережного лісостепу види дерев, чагарників і трав’янистих рослин. Під затемненим пологом грабового лісу ростуть ліщина звичайна, бересклеты бородавчатий і європейський, свидина криваво-червона, клен татарський. Вершини Канівських гір покриті трав’янистою рослинністю з редкостойными деревами дикої груші і степових чагарників – глоду, шипшини, терену. У трав’яному покриві переважають типові степові види – ковила пористий та волосиста, горицвіт весняний, астра ромашкова.

 

В районі Канівського заповідника визначено понад 10 тис. видів беспозвоносных. Зареєстровано близько 800 видів найпростіших, що мешкають в ґрунтах, водах. Відомо близько 15 видів п’явок; з них найвідомішою і найбільш охоронюваній є медична п’явка, яка у водоймах, розташованих за межами заповідника, практично повністю зникла.

 

Тут зареєстровано понад 130 видів ракоподібних. Серед нижчих ракоподібних велика кількість дафній, циклопів, ракушковых, а серед вищих – бокоплавов, рівноногих і десятиногих раків. Клас комах – найбільша група серед усіх живих організмів. Їх у заповіднику близько 7800 видів. Чимало тут і поденок (50 видів), які часто після яйцекладки покривають поверхню суші і води мертвими особинами. Дуже красиві комахи із загону бабок – 50 видів. Особливої уваги заслуговують красуні, бронзово-зелена бабка, дозорщик і коромисло синє.

 

Велика різноманітність місць обитаний у Канівському заповіднику створює притулку для гніздування різних видів птахів як в лісі, так і на урвищах ярів. У старій субори, поблизу гирла Росі, гніздиться орлан-білохвіст – вид занесений до «Червоної книги України». Також, в заповідній діброві гніздяться три пари яструб-тетерев’ятник, дві пари канюків звичайних і пара осоедов. Там, де ростуть сосна, клен, дика груша, дуб легко зустріти співочого дрозда, і звичайну садову вівсянку, сорокопуда-жулана.

 

Склад фауни ссавців заповідника досить різноманітний. Більше половини з них – типові лісостепові мешканці. З 49 видів вихідцями із зони широколистяних лісів є лось, дика свиня, козуля, бобер. Самий численний загін – гризуни. Загін представлений білкою звичайна, соня лісова і орешниковой, звичайною полівкою та найбільш великим – бобром. З родини собачих вовк і лисиця в минулому були звичайні на території заповідника. В даний час зустрічаються рідко і поодинокими особинами.

 

На території Канівського заповідника допускається лише пізнавальний туризм. Великою популярністю у відвідувачів користується Музей природи. Екскурсійні маршрути прокладені поблизу садиби з метою демонстрації навколишніх пейзажів і археологічних пам’яток.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Здоров’я і довголіття