Історія тематичної картографії

Окремі тематичні карти можна зустріти на самій ранній стадії розвитку картографії. Історія їх виникнення тісним чином пов’язана з практичною діяльністю людини. Мабуть, не буде великим відступом від істини, якщо ми, наприклад, першу російську карту «Великий креслення» (XVI ст.) Віднесемо до типу спеціальних або свого роду тематичних. Дійсно, «Великий креслення» представляв собою не що інше, як маршрутну карту, тобто карту шляхів сполучення Московської держави. На ній уздовж доріг показані об’єкти, які могли виявитися корисними подорожнім, гінцям, а також війську: відстані по сухопутних дорогах, великі річки, їх притоки, озера, основні стежки і переїзди, а також тяжіють до шляхів населені пункти. Як відомо, карта «Великий креслення» була зроблена за вказівкою Івана Грозного і повинна була відповідати передусім військовим інтересам Московської держави. Л. С. Абрамов (1972 р.) зауважив, що за сучасними поняттями ця карта має скоріше характер чергово- оперативного документа, що, власне кажучи, і визначило її тематичний зміст, її цільову спрямованість.

Як про типово тематичної можна говорити і про етнографічній карті Сибіру. Вона поміщена в атласі «Креслярська книга Сибіру», складеному С. Є. Ремезова в 1701 р. Темою карти були народності, що населяли в ту пору Сибір.
Таким чином, окремі тематичні карти навіть за найсучаснішими тлумаченням можна зустріти в картографії ще допетрівською епохи. Але якщо, проте, підходити до питання ширше і мати на увазі не окремі карти, а тематичну картографію як галузь загальної картографії, то становлення тематичного картографування в нашій країні слід відносити до пізнішого часу, головним чином до другої половини XIX в.

Від появи перших тематичних карт до виникненні спеціальних галузей картографії минуло чимало часу. Однак це не був період затишшя в історії російської картографії, скоріше, навпаки, картографічна практика інтенсивно розвивалася під впливом формування та консолідації централізованої Російської держави. То був період народжується купецтва і зміцнення кріпосницького ладу.

Відгукуючись на запити держави, перш в основному політичного, дипломатичного, а також економічного характеру, картографія, природно, зосереджувала свої професійні інтереси головним чином па створенні загальногеографічних карт, тобто карт для загального пізнання території та управління державою. І якщо ми подивимося географічні карти і атласи, створені в XVII, XVIII, а також у XIX в., То їх основним змістом були населені пункти, що розрізняються за функціями та типом поселення, дорожня мережа різних класів, державні та адміністративні кордони, а також митниці, поштові відділення, церкви, пристані і т. д. З елементів природи показувалися річки, озера, ліси, болота, рідше піски, а також позитивні форми рельєфу – гори, височини і т. п. Але вони не були головними на картах, швидше виконували чисто службову, допоміжну роль і аж до середини XIX в. навіть не пояснювались в легендах карт.

Але в міру розвитку картографії та накопичення географічних знань про територію країни зображення елементів природи (як, втім, і всього іншого змісті) на загальногеографічних картах удосконалювалося безперервно. Нові географічні знання швидко знаходили шлях до карти. Завдяки їм карти ставали більш докладними, малюнки річок і форми озер набували все більш правильні географічні контурі. Уточнювалося зображення лісів, боліт і т. п.

Коли отримали розвиток дослідження геологічної будови території країни, її грунтового покриву і рослинності, загальногеографічні карти стали цінною картографічною основою для систематизації та узагальнення результатів польових робіт.

Розвиток російської картографії, а разом з нею і картографування природи пережило кілька етапів, або періодів. У кожному з них є щось своє, особливе. Більш детально ми розглянемо найбільш помітні риси, властиві основним періодам у розвитку картографування природи, в наступних статтях.

ПОДІЛИТИСЯ: