Історія Швеції – коротко

Саами (лопарі), які живуть північ від Північного полярного кола, походять від перших людей, що оселилися на території сучасної Швеції. Сучасні шведи – нащадки германських племен, що з’явилися на цій території близько 2 тисяч років тому. Так само як і їх скандинавські сусіди, приблизно з 800 року н.е. шведи стали вікінгами і здійснювали набіги на береги Європи, заснувавши поселення аж до східних районів Росії. У 1937 році Швеція і Норвегія увійшли до складу Данії. Швеція домоглася незалежності 1523 року під проводом Густава Вази, який був коронований як король Густав I. Швеція стала наймогутнішою країною Північної Європи, яка перемагала в численних битвах при королі Густаве Адольфа на початку XVII століття і королі Карла XII на початку XVII століття. У 1818 році, після нетривалого періоду парламентської влади, на шведський трон був обраний Жан-Баптист Бернадот, засновник теперішній династії шведських монархів, він же принц Понте-Корво. Раннє, в 1810 році він був усиновлений королем Швеції Карлом III. Влада Бернадота була не такою сильною, як у попередніх монархів. Зробившись фактичним главою держави і будучи розумною і далекоглядним політиком, Бернадот порвав з Наполеоном і уклав союз з Росією, а потім з Англією. Зараз країною править демократично обирається парламент, який називається Риксдаг. З 1993 року у саамів – власний парламент Саметінг. У 1995 році Швеція вступила в члени ЄЕС.

Посилання на основну публікацію