Історія дослідження Індійського океану

Перші уявлення про природу Індійського океану складалися у стародавніх народів, що населяли його береги і за його межами, а саме у:

  • Південній Європі;
  • Північній Африці,;
  • Південно-Західній;
  • Східній Азії.

У торгових і військових цілях вони здійснювали плавання по різних частинах океану. 

У V-IV тисячоліттях до н. е. шумери плавали по Перській затоці і виходили в Аравійське море. Мореплавці-фінікійці за шість століть до н. е., відпливши з Ерітрейского (Червоного) моря, обійшли Африку і через 3 роки повернулися додому, пройшовши Гераклови Стовпи (Гібралтарську протоку). Середземноморські народи активно використовували для своїх морських походів в Індійському океані мусонні вітри. Греки і римляни вже в I ст. н. е. проклали морський шлях через Бенгальську затоку і встановили зв’язок з Китаєм. Очевидно, акваторію океану освоювали моряки Індії, Індонезії та ін. Араби в VII-VIII ст. багато плавали по Індійському океану. У 1466-1472 рр. тверський купець Афанасій Нікітін здійснив подорож до Індії і досяг Індійського океану (перетнув Аравійське море). У його подорожніх записках «Ходіння за три моря» дано яскравий і правдивий опис не тільки його життя в цій країні, а й торговельних шляхів туди зі Східної Європи. У XV-XVI ст. починається період інтенсивного освоєння океану європейцями.

У 1497-1498 рр. португалець Васко-да-Гама відкрив морський шлях до Індії вздовж західного узбережжя Африки.

Слідом за португальцями в Індійський океан спрямовуються голландські, французькі, іспанські, англійські мореплавці, охоплюючи різні його частини.

Перші океанографічні дослідження поряд з географічними описами і уточненням берегової лінії Індійського океану починають проводити морські експедиції з кінця XVIII в.
Так, під час плавання Д. Кука (1772-1775 рр.) вимірювалася температура води до глибини 200 м. Океанографічні роботи в Індійському океані проводилися також першою російською кругосвітньою експедицією І. Ф. Крузенштерна і Ю. Ф. Лисянського (1803-1806 рр.), під час експедицій під керівництвом О. Є. Коцебу (1815-1818 рр. та 1823-1826 рр.).

Великим внеском у розвиток науки, в тому числі і географії океану, з’явилися роботи Ч. Дарвіна.

У XIX – початку XX в. розгорнулося більш широке вивчення океану. Розвитку глибоководних досліджень сприяли роботи з прокладання підводних телеграфних кабелів в Аравійському морі і Бенгальській затоці (1857-1869 рр.). Під час кругосвітньої експедиції на «Челленджері» (1873-1876 рр.) проводились комплексні океанологічні дослідження, що включали гідрологічні, геологічні та біологічні спостереження. У 1898-1899 рр. Німеччина організувала спеціальну глибоководну експедицію в Індійському океані. Їй належить заслуга початку виявлення Східно-Індійського і Аравійсько-Індійського хребтів. У 1906 р. проміри іншого німецького судна привели до відкриття Яванського (Зондського) глибоководного жолоба.

З середини XX в. роботи в Індійському океані взяли цілеспрямований характер. Істотні результати принесли океанографічні дослідження, виконані морськими загонами дизель-електроходів «Об» і «Олена» за програмою Міжнародного геофізичного року (1955-1957 рр.). Значним є внесок у вивчення Індійського океану науково-дослідного судна «Витязь» (1959-1962 рр., 1965 р.).

Значною подією стало відкриття Західно-Індійського хребта і його вивчення океанологами США (1959-1960 рр.). Завдяки виявленню «відсутньої» південно-західної гілки Серединно-Індійського хребта було встановлено існування єдиної глобальної системи серединних хребтів Світового океану. У період 1960-1965 рр. проводилася Міжнародна Індоокеанска експедиція (МІОЕ). Вона була найбільшою із всіх експедицій, які коли-небудь працювали в Індійському океані.

Програма МІОЕ охоплювала спостереженнями майже весь його простір. У ній взяли участь науковці близько 20 країн, і обсяг інформації виявився досить значним. До цього по всьому Індійському океану було зроблено близько 1500 океанологічних станцій, а в період робіт МІОЕ тільки експедиції СРСР за 5 років виконали спостереження більш ніж на 2000 станціях.

Після завершення досліджень за програмою МІОЕ велике значення для з’ясування будови і формування улоговин Індійського океану мали роботи по глибоководному бурінню з американського судна «Гломар Челленджер». Як і в інших океанах, в Індійському ведуться спостереження з автономних підводних апаратів-батискафів, які вважаються дуже перспективними для детального вивчення глибин океану.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Економіка США