Історія Білорусі

Перші сліди існування людини на території сучасної Білорусії відносяться до періоду середнього палеоліту, до епохи мустьє. В епоху палеоліту, мезоліту та неоліту основниПервие сліди існування людини на території сучасної Білорусії відносяться до періоду середнього палеоліту, до епохи мустьє. В епоху палеоліту, мезоліту та неоліту основними заняттями людей були збиральництво, мисливство та рибальство; в епоху неоліту виникли землеробство і скотарство, які стали основними заняттями в епоху бронзи (3-2 тис. до н.е.). Білоруське Подніпров’ї та Поліссі з 7 ст. до н.е. займали племена милоградської культури, з 1 в. до н.е. – Зарубинецької культури. Середню і Північну Білорусія в ранньому залізному віці займали племена балтійської мовної групи. Під 2-5 ст. н.е. на цю територію почали проникати слов’яни, які до 9 в. асимілювали балтійські племена.

Наприкінці 9-10 ст. жили на території Білорусії східнослов’янські племена увійшли до складу Київської Русі. У 10 – початку 12 ст. в процесі дроблення давньоруської держави утворилися Полоцьке, Турово-Пінське та інші князівства. Найпотужнішим з них було Полоцьке князівство, що досягло найбільшого розквіту за князя Всеслава Чародій в 2-й пол. 11 в. У 13-14 ст. західноруські землі увійшли до складу Великого князівства Литовського, в якому вони займали більшу частину території.

В результаті відокремлення від решти земель давньоруської держави у населення західноруські земель посилилися властиві йому особливості мови, культури, звичаїв. Почалося формування білоруської народності, що завершилося в 16 в. Пізніше на всі західноруські землі поширилася назва «Біла Русь». У 1569 Велике князівство Литовське і Польща об’єдналися в єдину державу – Річ Посполиту, пануючу роль в якому грали польські феодали. Наступне за цим посилення феодального та національного гніту, а також спроби насадити католицтво серед білорусів, в основному сповідували православ’я, викликали опір білоруського населення, народні повстання, найбільше з яких відбулося в 1595 під керівництвом С. Наливайка. У 1648 почалася на Україні визвольна війна проти польського панування поширилася і на території Білорусії, велика частина якої була охоплена повстанням; в 1651 це повстання було придушене, але боротьба проти польського панування тривала і в наступний період.

В результаті трьох поділів Речі Посполитої (1772, 1793, 1795) білоруські землі відійшли до Росії. Возз’єднання з Росією мало для Білорусії прогресивне значення; її економіка втягувалася в обширний загальноросійський ринок, народ долучався до російської культури. Водночас політика російського царизму щодо Білорусі мала великодержавну спрямованість; в 1840 було навіть заборонено вживання слова «Белоруссия».

Під час Вітчизняної війни 1812 Білорусія сильно постраждала від французької окупації.
Скасування кріпосного права в 1861 прискорила розвиток економіки; проте умови реформи, в результаті якої селяни отримали лише 35% земель, а 65% залишилося у поміщиків, казни і церкви, викликали невдоволення білоруського селянства. У 1863-64 стався потужний повстання під керівництвом Кастуся Калиновського, що змусила царський уряд піти на деякі поступки – ліквідувати в західних губерніях тимчасово зобов’язане стан селян, зменшити суму викупних платежів та ін.

У 2-й пол. 19 в. білоруський народ консолідувався в націю.
З кінця 19 ст. в Білорусії розгортається робітничий рух, виникають соціал-демократичні гуртки і групи; в березні 1898 в Мінську проходив I з’їзд РСДРП, що поклав початок соціал-демократичної партії Росії. Трудящі Білорусії брали активну участь у революції 1905-07, Лютневій і Жовтневій революціях 1917.

У листопаді 1917 була встановлена ??Радянська влада. У лютому-листопаді 1918 більша частина білоруської території перебувала під німецькою окупацією. 1 січня 1919 була утворена Білоруська Радянська Соціалістична Республіка (БССР). У лютому 1919 Білорусія піддалася нападу польських військ; з метою боротьби проти інтервентів Білорусь і Литва об’єдналися в Литовсько-Білоруську РСР, що проіснувала до серпня 1919 року, коли в Литві була утворена буржуазна республіка. У липні 1920 була відновлена ??незалежна БССР; Західна Білорусія за Ризьким мирним договором 1921 відійшла до Польщі. 30 грудня 1922 БРСР увійшла до складу Союзу РСР. За угодою з РРФСР в 1924 БРСР були передані 8 повітів Вітебської, 6 повітів Гомельської і 1 повіт Смоленської губернії, а в 1926 – Гомельський і Речицький повіти РРФСР, населені переважно білорусами. У листопаді 1939 відбулося возз’єднання Західної Білорусії з БРСР.

У червні 1941 Білорусія була окупована військами гітлерівської Німеччини. Населення республіки надавало загарбникам запеклий опір. Діяло 1108 партизанських загонів і груп, до складу яких входили св. 374 тис. Чол. За роки окупації Білорусія понесла великої шкоди; на її території було знищено 2 млн 225 тис. чол., близько 380 тис. чол. було вивезено на каторжні роботи до Німеччини. Було зруйновано 209 міст і районних центрів, спалено 9200 сіл, зруйновано і знищено 10 тис. Промислових підприємств, 7 тис. Шкіл, 2,2 тис. Лікарняних установ. По ряду найважливіших галузей промисловості Білорусія була відкинута до рівня 1913. У липні 1944 територія республіки була звільнена від окупації.
У післявоєнний період народне господарство Білорусії було відновлено; вже в 1950 обсяг промислової та сільськогосподарської продукції за основними показниками перевершив рівень 1940. У наступні роки були досягнуті значні успіхи в розвитку економіки та культури. Разом з тим у суспільному житті наростали негативні явища, пов’язані з пануванням в колишньому СРСР адміністративно-командної системи.

В кінці 1980-х рр. – В період перебудови в СРСР – в Білорусії активізувалися опозиційні рухи, в т.ч. націоналістичного спрямування. 27 липня 1990 Верховна рада республіки прийняла Декларацію про державний суверенітет Білорусі 8 грудня 1991 керівники Білорусі, РРФСР та України підписали Біловезькі угоди, які проголосили припинення існування СРСР і утворення Співдружності Незалежних Держав (СНД).

У березні 1994 була прийнята Конституція Республіки Білорусь, відповідно до якої, зокрема, вводився пост президента. У листопаді 1996 на загальнонародному референдумі в Конституцію були внесені серйозні зміни, які суттєво розширили повноваження глави держави.

Посилання на основну публікацію