Інтернаціоналізація господарського життя в XX столітті

Всесвітнє господарство за своєю суттю інтернаціонально (тобто міжнаціонального або міжнародного), т. к. воно являє гобой сукупність господарств країн світу, об’єднаних міжнародними зв’язками. Так було завжди, з моменту виникнення світового господарства. Однак наприкінці XX в. інтернаціоналізація посилилася, перетворившись в наймогутніший фактор світового розвитку. Національні господарства країн світу тепер настільки тісно переплетені, що часом важко провести їх межі. Наприклад, японська автомобільна компанії виробляє машини у Великобританії. Який країні «зарахувати» цю продукцію – Великобританії або Японії ? Інший приклад: Європейський союз (ЄС), в якому практично відсутні економічні кордону (а між деякими країнами і політичні). Наведені приклади показують найважливіші аспекти інтернаціоналізації – транснаціоналізації та економічну інтеграцію.

Транснаціоналізація

Транснаціоналізація – це організація функціонування якої-небудь компанії за кордоном. Іншими словами, це перенесення господарської діяльності за межі країни. Яскравим прикладом служать транснаціональні корпорації (ТНК), що мають давню історію, але що розгорнулися по- справжньому лише в другій половині XX в. Найбільші ТНК організують свою зарубіжну діяльність у десятках (а деякі навіть більш ніж в ста) країнах світу.

Компанію можна вважати транснаціональної, якщо вона має великі масштаби господарської діяльності (оборот становить мільярди доларів на рік) і створила мережу своїх філій за кордоном. Тільки найбільших ТНК в даний час налічується кілька десятків. Види зарубіжної діяльності у ТНК можуть бути різними.

Що ж змушує компанії рухатися за кордон? Звичайно, головний стимул – це бажання отримати більш високий прибуток і закріпитися на інших ринках. Проте в даний час зарубіжна діяльність не завжди більш прибуткова. Це означає, що компанія прорахувала свою стратегію і отримає прибуток пізніше.
Потужний вплив на всесвітнє господарство надає і економічна інтеграція, яка також має свою історію, але реалізувалася, по суті, тільки в другій половині XX в.

У другій половині XX в. на заході і сході Європи були створені абсолютно різні моделі економічної інтеграції – капіталістична і соціалістична. Ідеї та принципи соціалістичної інтеграції були гуманними і демократичними, але не життєздатними, т. к. об’єктивні економічні закони порушувалися на догоду політичним амбіціям. Західноєвропейська інтеграція виявилася більш «живучою». З початку 60 -х рр.. вона пройшла у своєму розвитку кілька етапів; змінилося кілька моделей; значно розширився склад учасників.

Розвиваються інтеграційні процеси і в Америці. Вони почалися з об’єднання господарств США і Канади, до яких пізніше підключилися Мексика та Чилі. Передбачається, що н початку XXI в. до них приєднається більшість латиноамериканських держав.

В інших регіонах світу масштаби і глибина економічної інтеграції незрівнянні з Європою і Америкою.
На всесвітнє господарство інтеграція надає двоїсте вплив. З одного боку, вона сприяє підвищенню рівня економічного розвитку країн, що інтегруються, інтенсифікації господарських зв’язків між ними. З іншого боку будь інтеграційне угруповання являє собою відносно замкнуту систему, куди досить складно проникнути товарам і послугам з інших країн.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Історія міста Трускавець