Індустріальний розвиток світу в першій половині XX століття

На рубежі XIX і XX ст. в промисловості світу настала ера нових індустріальних виробництв. Зміни торкнулися практично всі старі виробництва і викликали до життя нові, яких раніше зовсім не було. Саме тоді сформувалася т. н. авангардна трійка, яка визначає науково-технічний прогрес, – електроенергетика, машинобудування та хімія.

Найглибші зміни відбулися в енергетиці і були пов’язані в першу чергу з початком широкого використання електрики. Ще в 1870 р. в світі практично не було промислового виробництва електроенергії. До початку XX в. потужності електростанцій у світі склали вже 3 млн. кВт! Це становить лише близько половини потужності однієї сучасної Саяно-Шушенській ГЕС. Наприкінці XIX в. були побудовані перші ГЕС у Німеччині (на річці Неккар) і в Північній Америці (на Ніагарі). В цей же час були введені в практику численні винаходи, пов’язані з електроенергією, – динамо-машина, генератор, електромотор, трансформатор, лампа розжарювання. З тих пір в передових країнах світу набуло розвитку один з найважливіших напрямків в машинобудуванні – електротехніка.
Справжній переворот в техніці, а пізніше і у виробництві, викликав винахід двигуна внутрішнього згорання і дизельного двигуна. За цим пішло винахід вдосконаленого мотора і автомобіля. Тим самим був різко збільшений попит на нове, рідке, паливо, що в свою чергу стимулювало видобуток нафти. Видобуток нафти в світі становила в 1870 році – 0,8 млн. тонн, в 1900 році – 20 і в 1913 році – 54 млн. тонн. Ця гілка дала поштовх до формування автомобільної та авіаційної промисловості, нафтового комплексу та ін.

У 1886 році німецький інженер Карл Бенц (згадайте назву фірми «Мерседес Бенц») отримав патент на винайдений ним автомобіль і в тому ж році продемонстрував публіці в місті Мангеймі свою «моторизовані карету». Новий транспортний засіб пробивалося з великими труднощами. Тільки через два роки винахідник отримав «тимчасовий дозвіл» на їзду в автомобілі. Це були перші в історії водійські права. На зорі автомобільної ери машини направлялися пальним в аптеках, де розлитий у пляшки бензин продавався як засіб для чищення. Пізніше в американському місті Сіетлі відкрилася перша «бензоколонка» – бак зі шлангом. Справжня заправна станція з насосом вперше запрацювала в Берліні в 1922 р.

Бурхливо розвивалося і хімічне виробництво. До середини XIX століття хімія була, по суті, підсобним виробництвом, а на рубежі двох століть стала великою і важливою гілкою промисловості. Особливо швидко зростало виробництво мінеральних добрив (для швидко зростаючого аграрного сектора в розвинених країнах) і синтетичних барвників для сохранявшей свою роль текстильної промисловості. Виробництво барвників отримало найбільший розвиток у Німеччині, яка на відміну від інших великих країн Європи не мала власного натуральної сировини (колоній у Німеччині було мало). Також все більшого значення набувало фармацевтичне виробництво.

До хімічних виробництвам можна умовно віднести і випуск целюлози для швидко розвивається паперової промисловості, яка намагалася вгамувати зростаючий «паперовий голод». Розвиток видавничої справи, особливо газетний бізнес, вимагало все більше паперу. Розвиток споживчого сектора в розвинених країнах стимулювало розширення виробництва різного роду практичною і зручною упаковки, для чого потрібен був картон і різна пакувальний папір.

Розвиток промисловості було б неможливо без створення потужностей з випуску засобів виробництва, тобто металообробних верстатів. Верстатобудування стає одним з найважливіших секторів в машинобудуванні (та й взагалі в промисловості). Воно могло отримати розвиток лише в найбільш передових країнах Європи і в США.

Справжня революція відбулася у сфері транспорту і зв’язку. Рубіж двох століть відзначений бумом залізничного будівництва. У 1869 р. була побудована Трансамериканська залізниця від Нью-Йорка до Сан-Франциско, а в 1903 р. Велика Сибірська магістраль до Владивостока. Довгий час головним видом локомотива залишався паровоз, але все більше застосування знаходили електровози і тепловози.

Вирішальне значення набув морський транспорт, що піддався глибокої модернізації. У 1870 р. 80% тоннажу світового морського торгового флоту доводилося на парусні судна. До 1913 р. їх частка зменшилася в 10 разів. Змінилася і географія морських перевезень внаслідок спорудження Суецького (1869) і Панамського (1914) каналів.
Спорудження Панамського каналу призвело навіть до зміни на політичній карті Америки. Побудований в основному за участю США, він вже був майже готовий, коли уряд Колумбії, проявивши незговірливість стало виторговувати для себе вигідніші умови.
Американцям це не сподобалося, і вони, не мудруючи лукаво, організували в колумбійській провінції Панама переворот. Бунтівні влади негайно ж були визнані американською стороною. У політичний лексикон увійшов термін «панама», який означав аферу, яке-небудь авантюристичне справу.
Абсолютно іншими стали засоби зв’язку. Винахід і практичне застосування телефону, телеграфу і радіо буквально зблизили найвіддаленіші куточки земної кулі.

Розвиток науково-технічного прогресу на початку XX в. протікало в значній мірі під прапором мілітаризації. Підготовка до війни і військові дії прискорювали розвиток двох груп промислових виробництв, націлених на військову сферу. Машинобудування стало виробляти в масових кількостях техніку, якої раніше взагалі не було. На суші з’явилися «броньовані чудовиська» – танки, вперше застосовані англійцями в 1916 р. У повітрі все більше ставало військових літаків. На початку першої світової війни їх було всього лише близько двох тисяч, а в кінці – більше 60 тис. Так виникла авіаційна промисловість. На море паралельно з удосконаленням надводних кораблів йшли роботи по створенню підводних човнів, лідерами у виробництві яких були Німеччина і Росія.
На військові потреби працювала і хімія, що поставляла у величезних кількостях вибухові та отруйні речовини.

У період між двома світовими війнами йшло нарощування промислового виробництва, розширювалася номенклатура продукції, що випускається, змінювалася структура виробництва.
Швидко змінювалася і географія гірничодобувної промисловості світу. У порівнянні з початком століття різко зменшилася роль Європи. Посилилося значення інших регіонів світу, особливо по деяких видах мінеральної сировини. Так, наприклад, Південна Америка стала великим виробником міді, бокситів і нафти, а Африка – марганцю і міді.

З урахуванням Радянського Союзу роль Європи істотно зростає. Так, СРСР забезпечував в 1937 р. близько 1/10 світового видобутку вугілля і нафти, яка була в основному зосереджена в його європейській частині.

До середини XX в. сформувалася практично сучасна макроструктура промисловості, в якій на 9/10 переважали обробні виробництва, а машинобудування стало провідною галуззю. Так само як і на початку століття, що пригнічує частину індустрії була зосереджена в Європі і Північній Америці (США і Канада), з тією лише різницею, що Європа втратила свої лідируючі позиції.
Міжвоєнний період характеризувався нерівномірністю індустріального (і взагалі економічного) розвитку окремих країн світу. В результаті першої світової війни відбулося подальше посилення позицій США і значне зменшення (до 1920 р.) промислового потенціалу Німеччини і Радянської Росії (негативну роль зіграла громадянська війна й інтервенція).

ПОДІЛИТИСЯ: