Господарство країн Азії

Переважна більшість азіатських держав відноситься до числа слаборозвинених країн і. Справедливості заради, треба відзначити, що багато держав Азії переживають в сьогоденні економічний бум.

За рівнем промислового розвитку держави Азії можна розділити на шість груп.

Перша група держав. Дану групу представляє Японія-єдина азіатська країна з числа розвинених країн світу. Японія – входить до складу «великої вісімки» і за рівнем економічного розвитку посідає четверте місце в світі.

Друга група держав. У цю групу входять Китай і Індія – до недавнього часу відсталі країни. В даний час належать до категорії стрімко розвиваються держав світу. За обсягом ВВП Китай займає друге місце в світі після США. За рівнем економічного розвитку Китай і Індія входять в першу десятку держав світу, а за рівнем виробництва продукції на душу населення поступаються багатьом країнам світу.

Третя група держав. У цю групу входять: Південна Корея, Тайвань, Гонконг, Сінгапур, які за останні 10-15 років домоглися значних успіхів в економічному і соціально-культурному розвитку. На Заході згадані країни називають «азіатськими тиграми» або «азіатськими драконами».

До індустріально розвиненим державам Азії в кінці XX століття приєдналися Таїланд і Малайзія.

Необхідно відзначити, що Південна Корея, Сінгапур, Тайвань, Таїланд і ряд інших азіатських держав використовували багатий досвід Японії в галузі економічного реформування виробництва, в той час як Ізраїль, Кіпр і Туреччина обрали в якості економічної моделі досвід західних країн.

Особливо вражають успіхи Південної Кореї, яка в 60-их роках минулого століття входила ще в число слаборозвинених країн. В даний час Південна Корея займає 9-е місце з виробництва атомної електроенергії, 8-е – по виробництву сталі, 2-е – в галузі суднобудування, 5-е – по виробництву електронного устаткування і 6-е місце – по випуску електронної техніки в світі.

Четверта група держав. За рівнем економічного добробуту багато країн Перської затоки увійшли до когорти розвинених країн світу. На відміну від інших індустріально розвинених держав, країни Перської затоки процвітають за рахунок найбагатших ресурсів своїх надр. Видобуток і експорт нафти забезпечують приплив «нафтодоларів» в Саудівську Аравію, Кувейт, Об’єднані Арабські Емірати. На частку вище перерахованих країн припадає 95% експорту нафти.

На базі нафтової і газової промисловості в країнах Перської затоки з’явилася нафтохімічна і металургійна галузі промисловості.

П’ята група держав. У цю групу входять слаборозвинені держави: Монголія, Пакистан, В’єтнам, Бангладеш, Йорданія, Шрі-Ланка і їм подібні країни Азії. У слаборозвинених країнах домінує екстенсивне сільське господарство. Промисловість представлена ​​легкої і харчової галузями та окремими незначними по потужності підприємствами гірничорудного виробництва.

Шоста група держав. У цю групу входять Афганістан, Непал, Ємен, Лаос і Бутан. Відсталі країни, як правило, бідні природними ресурсами, їх географічне положення незавидне, а населення дотримується застарілих методів господарювання. У розглянутих країнах домінує примітивне виробництво, промисловість практично відсутня.

За спеціалізацією сільськогосподарського виробництва Азія підрозділяється на землеробські і скотарські райони.

Рисоводческие райони спеціалізуються на вирощуванні рису. У цю групу входять країни Південної, Південно-Східної та Східної Азії з властивим їм мусонним кліматом. Значна частина оброблюваних земель в розглянутому районі, від Японії і Кореї на півночі до Шрі-Ланки на півдні, знаходиться під посівами рису. Плантації, на яких з року в рік вирощують рис, розташовані переважно в низинах і дельтах річок Ганг, Брахмапутра, Іраваді, Мінам, Меконг, Красна (Хонха), Янцзи та ін. Рисові чеки розташовані уздовж узбережжя, на низовинах і численних островах. Рис є основним продуктом харчування для сотень мільйонів жителів Азії.

У передгір’ях і прилеглих до них схилах гір, головним чином, Індії, Китаю, Шрі-Ланки та Індонезії вирощуються кущі чаю. Чималі площі займають плантації субтропічних і тропічних культур.

Райони субтропічного землеробства. Субтропічне землеробство розвинене в районах, прилеглих до Середземного моря, які спеціалізуються на вирощуванні цитрусових і винограду. Менш розвинуте зернове господарство і окремі галузі тваринництва.

Райони зрошуваного і богарного землеробства. Розглянутий регіон спеціалізується на виробництві трудомістких технічних культур (бавовник, кенаф, джут та ін.). Не менш розвинутою галуззю є богарне землеробство, яке спеціалізується на виробництві зерна. Помітну роль відіграють садівництво, виноградарство та ін.

4. Райони переважно поливного землеробства і отгонного тваринництва. У цю групу входять країни Центральної Азії і Північно-Східний Китай. Регіон спеціалізується на вирощуванні зернових, бавовни та інших технічних культур. Розвинене тваринництво.

На півночі Азії (Приполяр’я) розвинене оленярство, а у високогірних районах – гірничо-пасовищне тваринництво.

Посилання на основну публікацію