Глобальна продовольча проблема і її географічні аспекти

Ще одна складна глобальна проблема – продовольча. Це дуже багатопланова проблема – одночасно і природна, і соціально-економічна. Вона відбивається чи не на всіх сторонах життя суспільства і являє собою дуже велику загрозу для багатьох десятків держав. Не дивно, що в науковий і практичний ужиток вже увійшло поняття про продовольчу безпеку. Не дивно також, що цій проблемі присвячена величезна література на різних мовах світу. Так, бразильський фізіолог і антрополог Жозуе де Кастро ще в 1954 р. опублікував свою знамениту книгу «Географія голоду», яка потім була переведена і на російську мову.

Глобальна продовольча проблема – чи не найдавніша з усіх глобальних проблем людства. Голод – як крайній її прояв і величезне соціальне лихо – нападав на маси людей і в давнину, і в середні віки, і в періоди нової та новітньої історії. Про це свідчать приклади Стародавнього Риму, середньовічної Європи, Росії, Індії, Китаю. Правда, до недавнього часу в нашій літературі це явище оцінювалося здебільшого з суто класових, ідеологічних позицій і, принаймні для новітнього часу, безпосередньо погоджувалося з капіталістичним ладом. І тільки в останні роки стали писати про голод і при різних «моделях» соціалізму – сталінської, маоцзедуновской, полпотівській.

Голод був найпоширенішим явищем в стародавні часи; в міфології індійців Центральної Америки існувало навіть божество голоду.
У середні століття через неврожаї цілі області і держави опинялися на межі вимирання або й цю грань. За словами відомого французького історика Фернана Броделя, “протягом багатьох віків голод повертався з такою наполегливістю, що став елементом біологічного режиму людей, однією з структур їх буденного життя”. Те ж можна сказати і про ранній новий час. Досить привести в приклад часті голодні роки в Росії в другій половині XVI і на початку XVII в.
Бог насилав на нашу землю глад,
Народ завив, в мученьях гинучи.
Так написав Пушкін в «Борисі Годунові». Та й у XVIII ст. Європа, за висловом Жозуе де Кастро, теж перебувала в стані «хронічного голодування”. Голод в Бенгалії (Індія) забрав життя 10 млн, або 1/3 населення країни. У XIX в. Європа знову пережила «великий голод» через неврожай картоплі. А в Індії в останній чверті цього ж століття від голоду померло не менше 15 млн чоловік.

У наші дні авторитетними міжнародними організаціями визначені медичні норми харчування людей і відповідно самі поняття голод і недоїдання. За оцінками ФАО і ВООЗ, приблизна норма харчування для однієї людини має становити 2400-2500 ккал в день. Деякі автори вважають, що «середньостатистичному» жителю Землі для нормальної життєдіяльності потрібно 2700-2800 ккал в день. Зрозуміло, цей показник може дещо варіювати в залежності від статі, віку, виду праці, природно-кліматичних умов та деяких інших факторів. Явно виражене недоїдання настає тоді, коли він опускається нижче 1800 ккал, а яскравий голод – коли він проходить «критичну позначку» в 1000 ккал в день. Що ж стосується структури харчового раціону, то за нормою він повинен включати не менше 90-100 г білка в день. Харчування, при якому не вистачає не тільки калорій, а й білків (в першу чергу тваринного походження), а також жирів, вітамінів, мікроелементів, називають неповноцінним. Його називають також прихованим (хронічним) голодом.
Протягом XX в. кількісні показники харчування у світі помітно покращилися.

Ще в 1930-х рр.. середнє споживання на одну людину складало 2100 ккал, але до початку 1960-х рр.. воно зросло до 2300, до початку 1970-х рр.. – До 2450 і до початку 1990-х рр.. – До 2700 ккал / добу. На початку XXI в. це зростання тривав.
Звичайно, таке зростання було не випадковим. За ним криється насамперед помітне збільшення світового виробництва зерна, яке відбулося багато в чому під впливом «зеленої революції» в розвиваються і почалася біотехнологічної революції в розвинених країнах, розширення зрошуваних площ, поліпшення селекції та агротехніки та ін Особливо важливо відзначити, що в 1950 – 1980-х рр.. виробництво зерна у світі випереджало зростання народонаселення – незважаючи на самий пік демографічного вибуху; відповідно зросли і середньодушові показники споживання. Значні зрушення відбулися і в двох інших найважливіших сферах забезпечення продовольством – у виробництві м’яса та морепродуктів.

Однак все це аж ніяк не означає, що глобальна продовольча проблема нині вже вирішена. По-перше, навіть у благополучні десятиліття траплялися світові продовольчі кризи, коли продовольча безпека багатьох країн опинялася під загрозою, а запаси продовольства скорочувались до небезпечної межі. Така ситуація виникала, наприклад, в 1972-1973 рр.. і в 1979-1981 рр..

По-друге, як уже зазначалося, в 1990-х рр.. відбулося досить різке уповільнення світового приросту виробництва зерна, так що приріст населення знову став його випереджати. Причини цього явища треба шукати в скороченні орних угідь (зокрема, через опустелювання), що призвело до збільшення малоземелля і безземелля селян, в загострився дефіцит прісної води, в крайній недостатності матеріально-фінансових ресурсів у більшості країн світу, в ще триваючому в деяких регіонах демографічному вибуху.

Ось чому абсолютні показники, що характеризують голод і недоїдання, залишаються в світі ще дуже високими. За даними ФАО, загальна чисельність голодуючих в 1980-х рр.. становила 550-580 млн, а за деякими іншими оцінками – навіть 800 млн чоловік. Від хронічного недоїдання на початку 1970-х рр.. страждало 920 млн чоловік, а до початку 1990-х рр.. цей показник знизився до 840 млн. У 2005 р. він залишився приблизно на тому ж рівні. Але якщо говорити про недоїдання за об’єктивним критерієм нестачі ваги, то воно може бути і більшим: адже в одній Індії нестача ваги має половина дорослих жителів. Все це означає, що поставлена ??на «Саміті тисячоліття» ООН в 2000 р. задача зменшення кількості голодуючих до 2015 р. в два рази навряд чи буде виконана. Тепер називають вже новий термін – 2030
Поряд з кількісними необхідно враховувати і якісні показники харчування людей, структуру їх харчового раціону. За медичною нормі цей раціон повинен включати не менше 100 г білків на день. Харчування, при якому не вистачає не тільки калорій, а й білків (в першу чергу тваринного походження), жирів, вітамінів, кальцію, мікроелементів, також знижує працездатність і служить причиною багатьох захворювань. А адже нині у світі достатньої кількості вітамінів і мікроелементів не отримують приблизно 40% всіх жителів.
Питання про різні типи харчування широко висвітлений у літературі. Можна послатися на американського географа Г. Керіела, який склав світову карту з виділенням «пшеничних», «рисових», «кукурудзяних», «просо-соргових» і деяких менш значущих типів харчування. У кілька генерализованном вигляді вона показана на малюнку 146.

Всі наведені вище середні показники, як і можна було припустити, відчувають великі коливання від місця до місця. При цьому основний вододіл знову-таки проходить між економічно розвиненими і країнами, що розвиваються.
Для економічно розвинених країн явище голоду і недоїдання в цілому вже не характерно. Ці країни нині виробляють і споживають більше 3/4 світового продовольства, хоча в них проживає тільки 18% населення Землі. У більшості цих країн середня калорійність харчування перевищує 3000 ккал / добу, а в деяких – і 3500 ккал / добу. Споживання білків також становить приблизно 100 г на добу, причому більше 1/2 такої норми припадає на білки тваринного походження.

У зв’язку з цим останнім часом в літературі особлива увага звертається на те, що у світі все більше людей переїдають і мають зайву масу тіла, і в результаті підвищується їх сприйнятливість до хвороб, знижується працездатність і скорочується тривалість життя. Загальне число переїдають нині оцінюється в 1,6 млрд осіб. У США до категорії огрядних людей відносять 3/4 всіх жителів, у Великобританії – 2/3, у Німеччині – 3/5, у Франції – 2/5, у Росії – 1/3. Зростає кількість таких людей і в країнах, що розвиваються.

ПОДІЛИТИСЯ: