Гідрографія Вірменського нагір’я

З гірських льодовиків нагір’я починаються великі і бурхливі річки Євфрат і Кура, Аракс і Тигр, Галіс і Гайлет, Чорох і Арацани, поточні до Каспійського, Чорного морів і Перської затоки. Живляться річки атмосферними опадами, також водами танучих протягом теплого сезону льодовиків.

Тут знаходиться басейн головної річки нагір’я Ерасх, більш відомого як Аракс, що бере початок в Бюранкійскіх горах і протікає здавна до Каспійського моря. Потім річка змінила русло, з’єдналася з багатоводної Курой і стала найбільшим правим її припливом. Довжина Араксу становить тисячу сімдесят-два км, басейні річки знаходиться до 75% території Вірменії.

Важливою особливістю нагір’я є наявність великої кількості великих високогірних і улоговини міжгірських озерних водойм. Більшість з них знаходиться в великих і глибоких міжгірських западинах, центрах внутрішнього стоку.

Найбільшим озерним водоймою нагір’я є акваторія Капутан або Урмии, розташоване на стику Вірменського і обширного Іранського нагір’їв. Цей безстічний гірко-солоний водойму з берегами з великого шару солі має площу 5900 км2. Через високий випаровування в посушливому кліматі водне дзеркало Урмии поступово зменшується. Уповільнюють цей процес впадають в нього великі річки, прісні річкові води Арасха, Урмии і Салмаста.

Майже вдвічі поступається за площею великої Урмии солоний озерний водойму Ван, відомий з давніх-давен під іменами Рштуняц, ТОСП або Бзнуняц. Його площа становить 3800 км2, озеро змінює свій рівень залежно від кількості прийнятої річкової води і атмосферних опадів. При різкому підвищенні рівня озерних вод в 1841 році стародавнє місто Арчеш і гірське селище Ахтамар повністю занурилися під води озера.

На водоймі колись було сім островів, але сьогодні залишилося чотири, Лім і Ктуц, артерії і Ахтамар. З них найбільш відомий Ахтамар з величним храмом Св. Хреста, саме тут знаходиться стародавній центр вірменського етносу. У озерному водоймі водиться єдина рибка – тарех. На його берегах побудовані ще в давнину багато населених пунктів Воставшая і Датван, Хлат і Арцхен, Арчеш і Ван.

Цікаво древнє Гегамський або Гегаркунійское море, або сучасне прісноводне озеро Севан на висоті 1900 м багате рибою сигом і бахтак, кохаку і Ішхані. На озері був один острів з часом став півостровом, на ньому знаходиться широко відомий серед археологів Храм Севану.

Практично всюди на території нагір’я знаходиться велика кількість холодних ключів, гарячих мінеральних і цілющих джерел, по-вірменськи їх називають «Джермук». З давнини відомі в цих місцях джерела Варшака, Джермаджур, Егехік-Егехін, Вайоцдзорскій Джемрук. На базі цілющих ключів в радянські роки організовані всесоюзні здравниці Джермук, Арзні і безліч інших.

ПОДІЛИТИСЯ: