Географія та історія Вірменії

Вірменія – парламентська республіка, унітарна держава, що складається з 10 областей (марза) та міста Єреван. Глава держави – президент. Законодавчий орган – Національні збори. Столиця – Єреван (1100000. Чол.). Географічне положення: Південно-Західна Азія, південна частина Закавказзя. Межує з Грузією, Іраном, Азербайджаном і Туреччиною. Не має виходу до моря. Площа: 29,8 тис. Км2 (в півтора рази менше Московської області).

Населення: 3200000. Чол. Вірмени (98%), єзиди, росіяни. Міське населення 61%, найбільші міста: Гюмрі, Ванадзор. ВВП на душу населення: 6000 дол. США. Грошова одиниця: драм.

Центром зародження вірменської держави були околиці озера Ван і гори Арарат. Згідно з біблійним переказом, саме до цієї легендарної вершині причалив ковчег праотця Ноя, що врятував від всесвітнього потопу свою сім’ю і по парі «від усякої плоті». І хоча в наші дні згаслий вулкан Арарат знаходиться у сусідній Туреччині, він як і раніше залишається найдавнішим символом Вірменії, символом трагічною історичної долі цієї невеликої країни.

Природа сувора до жителям Вірменії – їм дісталася гірська країна, кам’янисті грунти, відсутність виходу до морських узбереж. Регіон, в якому розташована країна, відрізняється високою сейсмічною активністю – тут нерідкі землетруси силою до 7 балів і вище. Катастрофічний землетрус в грудні 1988 р повністю зруйнував місто Спітак.

Клімат більшої частини Вірменії сухий континентальний, з жарким літом, холодною зимою і невеликою кількістю опадів.

Найбільше озеро Вірменії і всього Закавказзя – Севан, воно знаходиться в східній частині країни на висоті 1900 м. З озера витікає річка Раздан.

Надра країни багаті рудними корисними копалинами. Найбільше значення мають родовища мідних і поліметалічних руд, молібдену і залізної руди.

У 9-6 вв. до н. е. територія Вірменії входила до складу рабовласницького держави Урарту. Ця древня держава об’єднувала різні племена Закавказзя і володіла грізною армією.

Перше державне утворення вірмен виникло в 6 в. до н. е. на руїнах занепалого Урарту. Вже в цей час в древнеперсидских текстах згадується «країна Арміна». Корінне населення цих земель називало себе хайк – на честь міфічного прабатька всіх вірмен Хайка. Цим ім’ям вірмени називали і всю країну – Хайастан.

У 301 р вірмени прийняли християнство, а в 405- 406 рр. був створений вірменський алфавіт, який практично без змін використовується і в наші дні. Виникнення національної писемності зіграло величезну роль у розвитку вірменської культури, формуванні національної самосвідомості. Незважаючи на те, що надалі Вірменія виявлялася залежною від інших держав, їй вдалося зберегти етнічну єдність.

У 16 в. Вірменія була розділена між Іраном і Туреччиною. На 450 років вірмени опинилися під владою правителів-іновірців. На початку 19 ст. Східна Вірменія була приєднана до Росії, а жителі півдня країни, що входив до складу Туреччини, піддалися страшному геноциду. Османська влада знищили близько 1,5 млн. Вірмен, ще 600 тис. Були викрадені в степу Месопотамії, а 300 тис. Бігли на територію Російської імперії. З 1920 р Вірменія стала однією з союзних республік СРСР.

У 1991 р була проголошена незалежність країни.

Вірменія – аграрно-індустріальна країна. Її господарство зосереджено в нечисленних долинах і на гірських плато. Найстаріша галузь промисловості – кольорова металургія. Тут виплавляються мідь, алюміній, виробляються молібденовий, свинцевий і цинковий концентрати, ведеться видобуток золота і рідкісних металів. Хімічна промисловість використовує відходи видобувної галузі і місцеве мінеральну сировину.

Через нестачу придатних для обробки земель ведення сільського господарства у Вірменії – справа нелегка. Тому провідну роль тут відіграють виноградарство і садівництво, які розвиваються на зрошуваних землях Араратській рівнини, розташованої між гірськими масивами Арарат на півдні і Арагац на півночі.

Посилання на основну публікацію