Географія та історія Туркменістану

Туркменістан – президентська республіка, унітарна держава, що складається з 5 областей (велаятів) та міста Ашхабад. Глава держави – президент. Законодавчий орган – президент і Народна рада (Халк маслахати). Столиця – Ашхабад (950 тис. Чол.). Географічне положення: захід Середньої Азії, східне узбережжя Каспійського моря. Межує з Казахстаном, Узбекистаном, Афганістаном, Іраном. Площа: 488,1 тис. Км2.

Населення: 5,2 млн. Чол. Туркмени (78%), узбеки (9%), росіяни (3%), казахи. Міське населення 28%, найбільші міста: Дашргуз, Туркменабад, Туркменбаші. ВВП на душу населення: 7000 дол. США. Грошова одиниця: туркменський манат.

Туркменістан – «Земля туркмен» – розташований в західній частині Центральної Азії. Цій державі з невеликим населенням і великою територією пророкують велике майбутнє. Хоча, якщо поглянути на її простори з висоти пташиного польоту, – нічого примітного. Нескінченні піщані пустелі, пересічені ланцюгами барханів; і тільки на півдні сумний пейзаж дещо пожвавлюють гори, а на околицях пустелі химерно в’ються русла нечисленних річок. Уздовж берегів цих річок і річечок розташовані нечисленні міста, селища, сади і бавовняні поля. Справжні скарби країни приховані від стороннього ока – вони знаходяться в надрах Туркменістану. Це величезні запаси природного газу – палива для енергетики та сировини для хімічної промисловості.

Більшу частину території Туркменістану займає одна з найбільших піщаних пустель світу – пустеля Каракуми («Чорні піски»). Її поверхню покривають грядовие і горбисті піски, є і тверді глинисті ділянки (такири). Вітри пустелі переміщують величезні маси піску, створюючи бархани і замітаючи прилеглі до пустелі землі.

Клімат «Землі туркмен» помірний континентальний. Тут іспепеляюще спекотне літо і досить прохолодна зима. Перепади температур дуже значні, опадів мало, вологість майже завжди вкрай низька. Одним словом, тут у наявності все, що необхідно для формування безводної пустелі.

Незважаючи на суворі природні умови, частина території Туркменії була заселена ще в глибокій старовині. Південні райони країни були одночасно північно-східною околицею землеробських цивілізацій Близького Сходу. У 1 тис. До н. е. місцеві жителі оволоділи зрошуваного землеробства, розводили худобу, вели широку торгівлю з найвіддаленішими країнами. Пишно розцвіли багатолюдні міста Мерв, Амуль і Куня-Ургенч.

На початку 8 в. землі Туркменістану опинилися під владою Арабського халіфату. Під тиском завойовників місцеві племена прийняли іслам і встановили міцні зв’язки з арабським світом, який в той час простягався від рубежів Індії до Західної Африки.

У 13 в. землі туркменів були завойовані монголами, а в 16-17 ст. стали частиною Хівінського і Бухарського ханств.

У 1869 р частина прикаспійських територій Туркменістану була приєднана до Російської імперії – вони утворили так звану «Закаспийскую область». На східному узбережжі Каспійського моря було засновано місто Красноводськ. Через 12 років Туркменістан остаточно перестав чинити опір натиску російських військ, впав останній оплот незалежності туркмен – фортеця Геок-Тепе.

У 1918 була утворена Туркестанська Автономна Радянська Соціалістична Республіка у складі РРФСР, а в 1924 р Туркменія стала союзною республікою СРСР.

З 1991 р Туркменістан – незалежна суверенна держава.

Більшість населення країни складають туркмени, особливо велика їх чисельність в сільській місцевості. У долині р. Амудар’ї живуть узбеки, у містах до останнього часу був високий відсоток російського населення, однак у результаті політики колишнього авторитарного керівника країни Сапармурада Ніязова росіяни почали послідовно витіснятися з Туркменістану. Офіційна мова – туркменський, однак російська залишається мовою міжнаціонального спілкування. Дев’ять з десяти жителів країни сповідують іслам, проте і ця сторона життя туркмен до останнього часу залишалася під контролем керівництва Туркменістану.

Економіка цієї аграрно-індустріальної країни традиційно грунтувалася на легкої, харчової промисловості і бавовняру господарстві. Однак за останні 10-15 років на передній план висунулася видобуток природного газу та нафти. З видобутку газу Туркменістан знаходиться на десятому місці в світі, нафти видобувається істотно менше, але запаси її великі. Крім того, помітний внесок в економіку вносять хімічна промисловість, енергетика і машинобудування. У той же час в країні велика безробіття: у містах вона досягає 25% працездатного населення, а в сільській місцевості – до 40%.

Головна галузь сільського господарства – бавовництво. Чверть валового збору туркменської бавовни припадає на тонковолокнисті сорту, високо цінуються на світовому ринку. На зрошуваних землях висівають зернові культури – рис, кукурудзу і кормові трави. На півдні країни розвинені овочівництво, садівництво і баштанництво.

Широко відомі в усьому світі продукти тваринництва Туркменії – високоякісна шерсть і каракуль (шкурки ягнят особливої ​​породи овець).

Посилання на основну публікацію