Географія населення і природні ресурси

У територіальному розподілі населення визначальну роль зіграли історичний, географічний і частково релігійний чинники. В силу історичних причин, які полягають у місці народження і найближчому розселенні в районах з сприятливими природними умовами, Євразія та Африка, які іменуються Старим Світом, виявилися більш густонаселеними, а Північна і Південна Америка, або Новий Світ, і Австралія – слабозаселенних. Це було пов’язано з тим, що спочатку нечисленне аборигенне населення, до того ж жорстоко знищувався західноєвропейськими прибульцями, було колонізувати, а їх території заселялися тільки в останні кілька століть. Однак за своїми природними умовами Північна і Південна Америка багато в чому перевершують Старий Світ внаслідок меншої континентальне клімату, а Австралія виглядає менш привабливою через мізерних водних ресурсів.
Згідно С. П. Горшкову (1998), є кілька критеріїв, за якими можна судити про придатність континентів для ведення господарства. Перший критерій – середня висота континенту, яка служить показником співвідношення площ низинних, тобто більш зручних для життєдіяльності людини, і незручних гірських і платоподібні.

Найнижчими по рельєфу є Європа і Австралія. Їх середня висота над рівнем моря становить лише 340 м. Далі по висоті слідують Південна Америка (540 м), Північна Америка (720 м), Африка (750 м) і Азія (960 м).
Інший критерій – ступінь нізкоширотниє і поширеності багаторічної мерзлоти. Близько 2/3 площі Росії відноситься до криолитозоне, а в Північній Америці області багаторічномерзлих грунтів становлять близько 1/4 території.

Третім критерієм є ступінь аридности. Так, наприклад, по відношенню до загальної площі арідні землі займають близько 83% в Австралії, 59% – в Африці, 38% – в Азії, 10% – у Північній Америці, 8% – у Південній Америці і тільки 1% – в Європі. Зі ступенем аридности безпосередньо корелює стан водних ресурсів континентів.

Виходячи з існуючих даних, найнижча водозабезпеченість характерна для Австралії. Однак низька ступінь заселеності цього материка і невисока швидкість приросту населення дозволяють віднести цей найменший материк до числа благополучних в геоекологічне відношенні з демографічної точки зору.

Водні ресурси Африки явно недостатні. На останньому місці по ресурсах води знаходиться Зарубіжна Азія. Найкраще забезпечені водою Океанія і Південна Америка, задовільно – Північна Америка, Росія і Зарубіжна Європа. Однак демографічні проблеми сфокусовані саме в тих частинах світу, де недостатня забезпеченість водою і мало зручних земель.
У Північній і Південній Америці і особливо в Росії та Австралії з Океанією людям набагато просторіше. Однак у Північній Америці та Росії забезпеченість землями багато в чому пов’язана з наявністю важко піддається освоєнню обширної кріолітозона.

Щільно заселена Західна Європа. Це частина світла найбільш зручна для заселення, а виходячи з високого рівня життя в більшості країн вона може служити еталоном для виведення деяких середніх показників природно-ресурсної достатності або певного геоекологічного потенціалу. Так, забезпеченість ріллею на одного жителя Зарубіжної Європи та Африки практично не відрізняється. Тим часом продовольча проблема в Африці є найгострішою в світі в результаті низького рівня агровиробництва в більшості африканських країн.
Для Зарубіжної Азії характерні найнижчі показники забезпеченості землею, ріллею і водними ресурсами. Якби не найширше розвиток іригації, населення цієї частини світу ніколи не досягло б настільки високої чисельності.

Тільки окремі азіатські країни з великими аріднимі територіями (Афганістан, Туреччина, Іран) зберігають якісь ресурси простору, тоді як інші країни Зарубіжної Азії за наявності безводних земель (Китай, Індія, Пакистан), так і за їх відсутності вже не дотягують до рівня середньої європейської стандарту природно-ресурсної достатності. Остання становить на одну людину 1 га сухопутної території, 027 га ріллі та 0,32 га лісових угідь. Ці показники вищі тільки у США, Мексики і Бразилії, а якщо розглядати лісові землі як ресурс для збільшення ріллі, то до них треба додати Китай, Індію, Індонезію, Іран, Туреччину, Ефіопію і Заїр, на території яких можна допустити можливість освоєння нових земель для рослинництва.

Протягом останніх десятиліть у Зарубіжної Європі розміри ріллі скоротилися. За останніми даними, в країнах Старого Світу ресурси територій, зручних для розширення землеробства, в основному вичерпані. Зведення лісів і розорювання гірських схилів в Непалі, Ефіопії і деяких країнах Південної Америки супроводжуються розвитком сильної ерозії грунтів і зсувів, які нерідко приймають катастрофічний характер.

Демографічний вибух у країнах, що розвиваються – нині головна загроза біосфері як системи життєзабезпечення. Це небезпечно для природних ресурсів тих країн, в яких антропогенний тиск на земельні, водні та біологічні ресурси веде до їх швидкої деградації. У цьому відношенні серйозну небезпеку створюють три соціально-економічних чинники: висока щільність населення, швидкий приріст його чисельності та низький доход у розрахунку на одного жителя. В даний час учені всіх країн стурбовані зниженням площі лісів, особливо в тропічному просторі, так як в цьому випадку змивається і здувається в неприпустимо великих розмірах грунтовий шар і знижується біорізноманіття.

ПОДІЛИТИСЯ: