Географія культур сучасної Америки

Сучасна культурно- географічна каротину Америки своєрідна, і її відрізняють наступні найважливіші особливості. По-перше, вона повністю змінилася в результаті європейської колонізації. По-друге, такий расової привнесеної строкатості більше ніде у світі немає. Дійсно, сучасне населення Австралії також складається в основному з нащадків європейських переселенців, але головним чином приїхали тільки з Великобританії. По-третє, в Америці досить чітко виділяються культурно- географічні субрегіони, специфіка яких пов’язана з історичними особливостями освоєння і заселення. У таблиці 47 і на малюнку 146 наведено дані про культурно- географічних субрегіонах Америки.

Загальна чисельність населення Америки в середині 90 -х рр.. становить близько 750 млн. чол. Сучасне населення північного субрегіону сформувалося в основному європейської імміграцією. На перших порах це були вихідці з Англії та Франції. Французи заселили схід Канади, частину території на півдні сучасних США. Англійські переселенці почали освоєння Америки з північного сходу США, який і зараз називається Нова Англія. Більш сильна Англія зуміла пізніше відняти у французів Канаду. Не втримали французи і південь США. У сучасній Канаді, в крупній провінції Квебек, сильні французькі культурні корені, що дає можливість говорити про існування в країні двох груп населення – англоканадцев і франкоканадцев.

Витіснення індіанців у Канаді йшло в північному напрямку, а в США їх заганяли у внутрішні райони. Сучасна чисельність індійського населення в двох країнах невелика і складає всього лише близько 2 млн. чол.

Розпочатий масове завезення негрів -рабів на південь США призвів до утворення специфічної культурної групи населення. На відміну від більшості інших районів Америки тут дуже рідкісними були змішані міжрасові шлюби, тому в цих двох країнах було мало мулатів і метисів. Ситуація змінилася лише в XX ст.

Пізніша хвиля імміграції в XIX -XX ст. принесла в США і Канаду переселенців з інших європейських країн. Потім стали переважати вихідці з Латинської Америки, а ще пізніше – з Азії (в першу чергу зі Східної та Південно- Східної). Проживають іммігранти досить компактно, зосереджуючись, наприклад, в США – в Каліфорнії, в районах Нью -Йорка і Чикаго.

Так званий Андійський пояс, що простягнувся від Мексики до південного краю Америки, являє собою субрегіон з найбільш значним впливом іспанських переселенців. До теперішнього часу тут у різних пропорціях домінують метиси й індіанці, а частка креолів невелика. Виняток становить лише Коста -Ріка, де біле населення абсолютно переважає. Загальна чисельність метисів набагато більше, ніж індіанців, проте в деяких країнах останні становлять навіть більшість населення. Саму значну частку індіанців мають (% від загальної чисельності населення): Парагвай – 90, Болівія – 60, Гватемала – 50, Еквадор і Перу – по 40, Мексика – 10, Чилі – 7. У Болівії і Перу індіанські мови разом з іспанським є офіційними. Висока частка індіанців і метисів саме на цій території пояснюється тим, що на відміну від Півночі європейців (іспанців) було набагато менше, ніж корінних жителів.

У Вест – Індії, де місцеве населення в значній мірі було винищено, сформувалася зовсім нова спільність, основу якої склали негри. Нащадки африканців і мулати тепер становлять більшість населення майже у всіх острівних державах. Таку ж структуру населення має і материкова країна – Французька Гвіана. Лише на Кубі їх чисельність приблизно однакова з білим населенням. Основна частина країн субрегіону – це колишні (або навіть існуючі нині) володіння європейських держав. Тому найбільш поширені тут в якості офіційних мов – англійська та французька. Паралельно з ними існують і численні місцеві діалекти, використовувані в основному в побуті.

Не менш специфічний і сусідній субрегіон, який умовно можна назвати Гвіанським трикутником. Гвіанський тому, що Гайана і Сурінам утворилися на місці колишніх колоніальних володінь – Британська і Нідерландська Гвіана; трикутник – т. к. сюди входять три країни. Головна його особливість – висока частка нащадків переселенців з Азії. У XIX в. після скасування рабства сюди у великій кількості стали завозити робітників з Британської і Нідерландської Індії. На місці Британської Індії утворився цілий ряд суверенних держав, у т. ч. Індія, Пакистан, Бангладеш. Нідерландська Індія стала незалежною Індонезією. Близько половини всього сучасного населення трьох країн припадає на нащадків азіатських переселенців, які сповідують в основному індуїзм і іслам. Більшість решти населення складають негри і мулати.

Південно -Схід поряд з Північчю являє собою білий субрегіон. Майже все населення Аргентини і Уругваю має європейське коріння (в основному Південноєвропейські). У Бразилії частка білого населення менше – близько 2/3. Це офіційні дані. Багато вчених вважають, що більшість бразильців – мулати і метиси, а частка білих не перевищує 1/5. Бразилія – друга країна Америки за чисельністю населення і єдина, де найбільш поширеним мовою стала португальська.

Абсолютно специфічна ситуація склалася в Гренландії, яка є автономною частиною Данії. Її населення, яке налічує трохи більше 50 тис. чол., На 4/5 складається з корінних жителів – ескімосів, а їх мова стала офіційною (разом з датським).

ПОДІЛИТИСЯ: