Географія і історія Швейцарії

Швейцарія – парламентська республіка, федеративну державу. Складається з 20 кантонів і 6 напівкантонів. Глава держави – президент Конфедерації. Законодавчий орган -двухпалатное Федеральні збори (Національна рада та Рада кантонів). Столиця – Берн (128 тис. Чол.). Географічне положення: Центральна Європа, в Альпах. Межує з Францією, Німеччиною, Італією, Австрією, Ліхтенштейном. Не має виходу до моря. Площа: 41,3 тис. Км2 (приблизно дорівнює території Волинської та Рівненської областей). Населення: 7700000. Чол. Германо-швейцарці (65%), франко-швейцарці (18%), італошвейцарці (10%), ретороманци. Міське населення 67%, найбільші міста: Цюріх, Женева, Базель. Державна мова: німецька, французька, італійська, ретороманська. ВВП на душу населення: 60000 дол. США. Грошова одиниця: швейцарський франк.

Швейцарія – невелике нейтральна держава в Центральній Європі, здавна славиться своєю стабільністю і високим рівнем життя. Тут склалося вигадлива і гармонійне поєднання різних культур, мов, релігійних вірувань, дивовижних природних ландшафтів і різноманітності кліматичних умов.

Народ Швейцарії – а це германошвейцарци, франкошвейцарців, італошвейцарці і ретороманци – сформувався на периферії трьох найбільших етносів Західної Європи – німецької, французької та італійської. І тим не менш, незважаючи на мовні та культурні відмінності, швейцарці складають згуртовану національну спільність. Цьому сприяють не тільки особливий статус країни, а й терпимість і працьовитість її населення.

Головна цінність цієї країни не корисні копалини і не успіхи в промисловості, а її традиційна незалежність. Цього принципу Швейцарія дотримується вже більше п’ятисот років, але законом він закріплений тільки в 1815 р Закон «Про вічний нейтралітет» включає відмову від участі у війнах, вступу у військові союзи та розширення території країни. Швейцарія не брала участь у світових війнах 20 ст., Проте в післявоєнні роки стала активним членом багатьох міжнародних організацій.

Подібні древнім Цитадель снігові вершини Альп в зеленому обрамленні хвойних лісів, блакитні льоди захмарних льодовиків, кристально-чисті потоки і пінисті водоспади, сліпуче сині озера, загублені в горах села, смарагдово-зелені долини, покриті мохом стіни і башти середньовічних замків, затишні міста з вузькими середньовічними вулицями і стерильно чистими мостовими – такі типові швейцарські пейзажі.

Швейцарія – переважно гірська країна. Гірські масиви Альп займають центральну, південну і східну частини країни. Тут розташована найбільш висотна частина Альпійської гірської системи, яка простягнулася з південного заходу на північний схід. Високогірні області круглий рік покриті потужним сніговим покривалом і льодовиками. На північ від Альп, між р. Рейн і Женевським озером, простирається горбисте Швейцарське плоскогір’я.

Для Швейцарії характерні контрасти клімату. Це обумовлено складним рельєфом, відмінностями в абсолютній висоті і впливом вітрів. В Альпах зима холодна, але сонячна, а на Швейцарському плоскогір’ї м’яка і похмура. У цілому клімат Швейцарії вологий, помірний.

У 5 в. до н. е. територію сучасної Швейцарії населяло кельтське плем’я гельветов. Саме тому минулого країну називали Гельвеція. На схід кельтів мешкали нащадки найдавніших жителів Європи – ретов. Після того, як швейцарські землі були захоплені римлянами, і кельти, і рети зазнали впливу римської культури та латинської мови. У 3-5 вв. н. е. в альпійські долини проникли германські племена, поступово змішалися з корінним населенням. Тільки на сході країни у відокремлених альпійських долинах збереглися поселення ретов. На початку 9 ст. землі Швейцарії були завойовані германськими племенами франків і увійшли до складу імперії Карла Великого. Потім вони були розділені між трьома державами – Східнофранкського і західно-франкське королівствами і державою короля Лотаря, який правив Баварією. Саме це стало причиною формування німецької, французької та італійської національних груп. Відстоюючи незалежність країни від зазіхань австрійських Габсбургів, три німецькомовних кантону в 1291 р уклали «вічний союз» і таким чином поклали початок швейцарської державності. У 14- 15 вв. Швейцарія придбала популярність як постачальник найманих солдатів для армій різних країн Європи. Саме зі швейцарців формувалася гвардія, яка впродовж декількох століть охороняла Ватикан і Папу Римського.

Розширення території Швейцарської Конфедерації відбувалося в боротьбі з австрійськими правителями. Близькі до сучасних кордони країни встановив Віденський конгрес 1814-1815 рр., Він же визнав за нею «вічний нейтралітет».

Швейцарія – високорозвинена індустріальна держава. Її господарський механізм працює точно і розмірено, як прославлені швейцарський годинник. Для промисловості країни характерно виробництво високоякісних виробів на експорт. Основну роль ігрют машинобудування, хімічна і харчова промисловість. Завдяки постійному нейтралітету в Швейцарії вже в 19 ст. почало стрімко розвиватися банківська справа. Сьогодні фінансово-кредитні організації – найважливіша частина економіки країни, недарма Швейцарію називають «всесвітнім банкіром». Багато країн зберігають свої запаси золота і валюти в швейцарських банках, що славляться своєю високою надійністю. На весь світ відомі швейцарський шоколад і сири, ліки і дитяче харчування, з виробництва яких країна займає одне з провідних місць. Велике значення для Швейцарії має і туризм – краси гір, альпійських озер і лугів щорічно приваблюють сюди мільйони людей.

Посилання на основну публікацію