Географія і історія Катара

Катар – абсолютна монархія, унітарна держава, що складається з 10 муніципалітетів. Глава держави – емір. Столиця – Доха (1 млн. Чол.). Географічне положення: Південно-Західна Азія, півострів Катар у Перській затоці. Межує з Саудівською Аравією. Площа: 11,4 тис. Км2 (в чотири рази менше Московської області).

Населення: 1,7 млн. Чол. Араби (катарці) (40%), іноземні робітники – не громадяни країни: індійці (18%), пакистанці (18%), іранці (10%). Міське населення 90%. ВВП на душу населення: 179 000 дол. США. Грошова одиниця: катарський ріал.

Катар знаходиться на півострові, глибоко вдається в Перську затоку. Узбережжі півострова облямоване кораловими островами і рифами. Ця держава – одна з небагатьох збережених у світі абсолютних монархій. Править країною емір з династії Аль-Тані. У Катарі немає політичних партій і конституції, її замінює прийнятий в 1970 р Білль про права.

Територія країни являє собою плоску рівнину. У центрі розташовано плато, розчленоване руслами тимчасових водотоків, існуючих лише в період дощів. Клімат субтропічний, з дуже жарким літом і теплою зимою. Кількість опадів не перевищує 125 мм на рік. Для Катару характерні сухі вітри, що несуть розпечене повітря і пісок. В основному Катар – безплідна пустеля. Природа перетворюється тільки в період зимових дощів – в цей час розпускаються листя і квітки трав і чагарників.

Перші поселення на території країни виникли 5 тис. Років тому – Катар тоді був частиною держави Дильмун. Його жителі займалися вирощуванням зернових культур, вели торгівлю з Шумером, Аккадом, Виявлений. Потім Катар входив до складу інших держав, а з 7 ст. став частиною могутнього Арабського халіфату. Після його розпаду Катар перетворився на об’єкт запеклого протистояння між Оманом і Багдадським халіфатом, а потім у самому Катарі спалахнула громадянська війна. На початку 16 ст. Катар був захоплений португальцями, потім Османською імперією. У 18 в. тут виникло князівство, а з 1872 р Катар знову опинився під владою Османської імперії. У 1914 р країна вперше здобула суверенітет, але через два роки стала британським протекторатом. Лише в 1971 р Катар став незалежною державою.

Корінними жителями Катару вважаються ті, хто оселився тут не пізніше 1930 р та їхні нащадки. Це представники місцевих племен, що зберігають традиційний кочовий спосіб життя. Більшість зайнятих у промисловому виробництві і нафтовидобутку – вихідці з сусідніх країн, а також індійці, пакистанці та іранці. Практично всі жителі Катару сповідують іслам, зокрема його радикальний напрямок – ваххабізм.

Основу економіки Катару складають видобуток і переробка нафти. Тут працюють підприємства з виробництва мінеральних добрив, цементу, зрідження газу. У більшості міст побудовані сучасні заводи з опріснення морської води. Розвинені традиційні для арабських країн ремісничі промисли – виготовлення килимів і тканин.

Роль сільського господарства невелика і постійно знижується. Кочівники розводять верблюдів, овець і кіз. В оазисах культивують фінікову пальму, пшеницю, сорго, кукурудзу, овочі. Ще одне традиційне заняття – видобуток перлів у водах Перської затоки і рибальство.

Посилання на основну публікацію