Географія Дніпра

Для Дніпра характерно чітко виражена весняна повінь і літня межень, з періодичними паводками. Восени буває регулярний паводок, взимку – межень. Живлення річки – змішане. В цілому переважає снігове, меншу частку мають дощове і підземне живлення.

Середній річний стік річки в районі Києва становить 43400000000 м3, в гирлі – 53500000000 м3.

На водний режим Дніпра сильний вплив зробив каскад водосховищ, побудований на ньому. У результаті Дніпро став представляти собою ланцюжок штучних озер, відокремлених один від одного греблями. Водосховища нівелюють коливання рівня води в Дніпрі, їх будівництво докорінно порушило екологічну рівновагу і змінило умови водообміну.

Дніпро замерзає взимку зазвичай з початку-середини грудня у верхів’ях, до початку січня в нижній течії.

Розтин річки починається з низин – на самому початку березня і до кінця березня поширюється до верхів’їв річки.

Найбільш великими притоками Дніпра є Березина, Сож, Прип’ять, Десна, які річка приймає в своїй верхній течії. У середній і нижній течії притоки менш значні: Стугна, Рось, Тясмин, Трубіж, Сула, Супій, Псел, Ворксла, Самара.

Видова різноманітність вищих рослин Дніпра становить близько 80 видів. Це болотна і повітряно-водна рослинність (очерет, рогіз, очерет), занурена рослинність (рдести, кушир, уруть, наяди, валліснерія) і плаваюча рослинність (кубушка жовта, латаття біле, сальвінія плаваюча, рідко чилім).

Водорості Дніпра налічують одна тисяча сто дев’яносто два виду, і представлені зеленими, діатомовими, динофітових, евгленовие, золотистими, кріптофітовимі, ​​жовтими і синьо-зеленими (останні ставляться до прокариотам).

Дніпровські водосховища, через вкрай сповільненого течії і водообміну мають тенденцію до заростання.

Посилання на основну публікацію