Географічна карта

Споконвіку людина використовує географічну карту як знаряддя праці. Вона необхідна для правильного орієнтування на місцевості, для визначення місця розташування того чи іншого об’єкта. Тільки за допомогою карти можна охопити поглядом великі території і побачити гори, річки, ліси і т. д. Роль географічної карти в практичному житті людини велика. В даний час сфера її використання як засобу пізнання оточуючого нас світу надзвичайно розширилася. Різноманітними стали вимоги, які пред’являються до географічних картах з боку різних галузей господарства, науки, культури та ін

Питання про те, для яких практичних цілей складається тематична карта, зазвичай вирішується під час розробки програми. Про цільове призначення тематичного атласу зазвичай говориться в тексті. Ось як ініціатори створення Атласу ресурсів штату Іллінойс (США) обмежують його завдання: «Цей атлас буде підходящим посібником тим промисловцям, які вважають американський Середній Захід таким місцем, де очевидні переваги штату Іллінойс в порівнянні з іншими штатами з метою його освоєння». Або інший приклад.

Укладачі Регіонального атласу планування економічних ресурсів Тасманії (Австралія) в передмові зазначають, що «дуже важливо забезпечити атлас більш фактичною інформацією для потенційних вкладників капіталів і промисловців, які шукають місця майбутніх інвестицій чи то у формі субсидій, чи то у формі вкладень в діючі підприємства».
Будь-яке галузеве спрямування, що виникає в картографії, – реакція на вимоги, висунуті практикою. В цьому одна з неминущі значень картографії як прикладної науки. Адже прикладні науки мають справу з розробкою конкретних способів підвищення ефективності праці в різних галузях економіки.
Використання географічних карт в практиці будівництва радянського господарства отримує особливого розмаху після Великої Жовтневої соціалістичної революції. У 1918-1919 рр.. за пропозицією В. І. Леніна Раднарком зайнявся вивченням питання про об’єднання всіх геодезичних і топографічних робіт у країні з метою створення самостійного державного органу, який відав би всіма роботами з вивчення території РРФСР. У березні 1919 р. В. І. Ленін підписав Декрет про заснування Вищого геодезичного управління (ВДУ). Цим актом було покладено початок державній топографо- геодезичної і картографічної служби в нашій країні. У цьому декреті вказувалося, що Вище геодезичне управління створюється для «вивчення території РРФСР в топографічному відношенні, в цілях підняття і розвитку продуктивних сил країни, економії технічних сил і коштів і часу». Крім того, на ВДУ покладалося завдання об’єднувати і спрямовувати «всякого роду знімальні роботи, усуваючи паралелізм», збирати і систематизувати результати астрономічних, геодезичних і топографічних робіт окремих комісаріатів та установ з метою складання та видання карт загальнодержавного значення.

Для планомірного вивчення природничих ресурсів у різні райони країни організовуються експедиції: геологічні, гідротехнічних вишукувань, транспортного будівництва, науково- промислові та ін Споряджається гідрографічна експедиція Північного Льодовитого океану для дослідження та картографування північних морів (1918 р.). Особливо важливе значення мали дослідження та картографування енергоресурсів країни у зв’язку з складанням плану ГОЕЛРО. Наркомзем також приступив до картографічних робіт. Велика увага картографічних робіт приділяла і Академія наук. У 1918 р. в її складі почала діяти Комісія з вивчення природних продуктивних сил (КЕПС) Росії.
Інтерес до картографії, який був проявлений в перші роки Радянської влади, справив великий вплив на подальший розвиток науки. Важливі урядові документи націлювали картографію на виконання однієї з головних економічних завдань – на вивчення та інвентаризацію природних продуктивних сил країни. У практичному плані це означало широке використання географічної, в тому числі особливо тематичної карти при вирішенні питань оцінки природних умов і природних ресурсів країни для потреб народного господарства. При розробці питань, пов’язаних з розвитком і освоєнням території, розрізняють в основному три етапи, або три рівня використання картографічних джерел.
Перший рівень передпроектний. Тут карти використовуються як джерело початкової, вихідної інформації при вивченні території. Наприклад, за картками досліджуються природні умови, ступінь обжитості і освоєності, наявність тих або інших джерел мінеральної сировини і т. п. Пізнання цих особливостей території допомагає правильніше визначити ті напрямки, за якими має піти її розвиток. При цьому мова може йти як про комплексне освоєнні території в перспективі, так і про організацію або плануванні будь-яких робіт галузевого або вузькоспеціального характеру.

На другому рівні карти виступають вже як основа для складання проекту економічного освоєння території. Це етап проектування або планування робіт, наприклад, з метою виявлення корисних копалин; або визначення конкретних шляхів раціонального використання території – організації лісового господарства, водогосподарського будівництва.

Нарешті, третій рівень – використання карти в практичних цілях. На цьому рівні відбувається безпосередня реалізація проектів на основі наявних карт і одночасно складаються нові тематичні карти. Наприклад, за допомогою геологічних і топографічних карт в процесі польових робіт отримують нову інформацію про території (у вигляді знахідок корисних копалин) і на цій основі складається карта корисних копалин.

Можливості використання будь-якої карти в науковій або практичній роботі залежать від її масштабу, легенди, ступеня достовірності, а також способу розмноження. Особливо важлива роль належить легенді карти. Побудова легенди тісно пов’язане з вимогами, які пред’являються до змісту карти, і з категорією споживачів, на яких вона розрахована.

Про те, яке значення мають тематичні карти в науковій роботі, вже розповідалося. Було показано, що тематична карта в руках дослідника виступає не тільки як простий реєстратор явищ; з її допомогою отримують п нові знання і навіть роблять прогнози. Тому далі будуть розглянуті випадки використання тематичних карт головним чином в практиці господарського будівництва, у розвитку продуктивних сил країн і районів.

Геологічна картографія приймає саме широке участь у геологічному вивченні країни з метою створення міцної мінерально -сировинної бази і особливо паливно- енергетичної. Різні за змістом геологічні карти використовуються для вивчення розміщення корисних копалин, підрахунку їх запасів, визначення шляхів і методів їх видобутку, аналізу економічної ефективності експлуатації. Такі карти не тільки теоретично узагальнюють накопичені наукою матеріали, а й стають важливим інструментом для вирішення прикладних завдань. Цікаві в цьому відношенні дві тематичні карти, видані в останні роки. Одна з них – карта поверхонь вирівнювання і кор вивітрювання території СРСР масштабу 1: 2 500 000 – вийшла у світ в 1972 р. Значення її не обмежена суто наукової стороною справи. Встановлено, що гіпергенні концентрації ряду корисних копалин тісно приурочені до давніх корам вивітрювання або їх дериватам різного віку і походження. Отже, ця карта являє собою важливе наукове посібник для планування та організації більш цілеспрямованих геологорозвідувальних робіт на цілий ряд корисних копалин. А цілеспрямоване планування – це і раціональне використання матеріальних і фінансових ресурсів.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Щастя Рами і Сіти