Географічна історія Австралії та Океанії

На територію сучасної Австралії людина прийшла 40-45 тис. років тому з Південно-Східної Азії (з Індокитаю чи Індонезії). Трохи пізніше з’явилися люди на острові Нова Гвінея. Приблизно 12-13 тис. років тому «міст», що пов’язував Азію з Австралією через численні острови Зондского архіпелагу і неширокі протоки, в результаті рухів земної кори зник. Праавстралійци опинилися в ізоляції. Однак це не завадило людині заселити поступово багато острова в Океанії. На рубежі минулого і нашої ери проходило «велике розселення полінезійців».

Європейці вперше побачили острови Океанії на початку XVI в., А в 1521 р. Ф. Магеллан висадився на острові Гуам. Австралію відкрили тільки через сто років. Те, що постало погляду європейців, було дуже незвично. Корінне населення стояло «на найнижчому рівні, який тільки був знайомий писаної історії». Вчені вважають, що це «результат віддаленості від центрів світової цивілізації і несприятливих природних умов». Але в Америці індіанська цивілізація досягла високого рівня, хоча теж перебувала в ізоляції.

Аборигени Австралії

Аборигени Австралії (абориген означає «споконвічний») займалися полюванням і збиранням. У цьому вони досягли досконалості – використовували різні списи, метальні пристосування (добре відомі бумеранги). Полювання велася активно, з тривалим переслідуванням, багатолюдними облавами. Поступово формувалися маленькі колективи (по 20-30 чол.), До складу яких входили і збирачі. Для кожного такого колективу була потрібна площа мисливських угідь близько 500 км2. Це зумовлювало кочовий спосіб життя стародавніх австралійців. Жили вони в основному стійбищами, а ночували в дуплах дерев і простеньких куренях. Ніякої одягу аборигени не мали. Великою підмогою в харчуванні було збиральництво. На європейців справило сильне враження вміння місцевих жителів добувати і вживати в їжу різні коріння, личинки, черв’яків, гусениць та іншу екзотичну живність.
Найближчі родичі австралійських аборигенів – тасманійци перебували в такій же ізоляції. Острів Тасманія був заселений набагато пізніше материка – приблизно 9-10 тис. років тому. На відміну від австралійців вони більше займалися морським промислом, але промишляли в основному тюленя, молюсків, зрідка займалися рибальством. Материкові й острівні аборигени користувалися вогнем для поліпшення умов полювання. Кожна мисливська група випікала в той час щорічно площу близько 100

Населення Океанії

Набагато вище за рівнем розвитку перебували мешканці Океанії. Так, наприклад, папуаси (жителі острова Нова Гвінея) до появи європейців активно займалися землеробством, розводили домашню худобу. У Папуаських тваринництві основне місце займало собаківництво (у австралійців теж жила напівдика собака дінго), розведення курей і свиней. Свині в житті папуасів до недавніх пір відігравали істотну роль, вони були мірилом всіх цінностей, своєрідними грошима.

Найрозвиненішими в регіоні були полінезійці – «міжрасова компактна група». Зовнішній вигляд їх дуже своєрідний і став широко відомий завдяки полотнам П. Гогена. Губи полінезійців схожі на губи негроїдів, волосся як у монголоїдів, а ніс має європеоїдні і австралоідние риси. До XVIII в. на островах Полінезії вже склався особливий тип господарства, що отримав найменування «острівного» (або «океанійскіх»). У його основі лежало своєрідне землеробство і добре розвинене рибальство. Остров’яни культивували банани, кокосову пальму, хлібне дерево. Розвитку рибальства сприяло традиційне мореплавання, в якому полінезійці не мали собі рівних. Деякі дослідники вважають, що ще в другій половині II тисячоліття до н. е.. полінезійці перепливли з Фіджі на Тонга.

Колоніальна епоха в регіоні веде свій відлік з другої половини XVII в., Коли іспанці захопили Маріанські острови, а голландці зробили ряд великих експедицій і А. Тасман досяг берегів континенту. З другої половини XVIII в. найбільшу активність стали проявляти Англія і Франція, а через сторіччя – США та Німеччина. Звичайно, колонізація Австралії та Океанії відрізнялася від Америки чи Африки. Довгий час відкритим територіям попросту не знаходили застосування і тому інтересу до них не виявляли.

Незалежність США призвела до втрати для Англії місця заслання засуджених, і в парламенті довгий час обговорювалася виникла проблема. Тоді вперше погляди англійців звернулися до Австралії, і був прийнятий закон про створення на далекому материку першого каторжної поселення (на його місці знаходиться сучасне місто Сідней). У 1788 р. прибув перший транспорт з ув’язненими в кількості 850 чол., Яких супроводжували 200 солдатів. В якості заморської в’язниці Австралія служила майже ціле століття! Всього сюди прибуло 155 тис. чол. каторжан. Французи облюбували для своїх засланців острів Нова Каледонія, розташований відносно недалеко від Австралії. З Франції туди відправили «всього» 50 тис. чол.

В цей же час в Англії виникла проблема забезпечення шерстю своєї текстильної промисловості. Австралійські пасовища, хоча і мізерні, але зате великі за площею! Англійські породи овець не підійшли для Австралії, але були завезені звичні до подібних умов вівці з Південної Африки. У ту пору був нанесений перший удар по аборигенам – вони жили на територіях, які повинні були стати пасовищами.

З другої половини XIX в. в Австралії стали більше вирощувати зерна, виробляти м’яса і молока в розрахунку на експорт (чому сприяло винахід судів – рефрижераторів). Робочої сили не вистачало, аборигенів не вдалося змусити займатися невідомим їм справою. В цей же час були відкриті родовища золота – почалася «золота лихоманка». Все це призвело до початку систематичної переселенської колонізації Австралії. Тільки за 10 років, з 1851 по 1861 р., чисельність населення потроїлася, правда, всього лише з 0,4 до 1,2 млн. чол.

На початку XX в. розрізнені колонії були об’єднані в Австралійський Союз, який отримав статус домініону, тобто самоврядної колонії. Вся перша половина XX століття, аж до другої світової війни, пройшла під знаком індустріалізації. Австралія нарощувала видобуток самого різного мінеральної сировини, правда, обробні виробництва великого розвитку не отримали. У цей період повністю оформилася австралійська нація. Її коріння лежить на британських островах, але австралійці досить сильно відрізняються від своїх європейських земляків.

Руйнівна для Європи друга світова війна зробила благотворний вплив на господарство Австралії. Використовуючи географічне положення континенту, США створили тут найпотужніший ресурсний тил, який постачав їх різним сировиною і продовольством. У роки війни крім традиційних виробництв стала розвиватися обробна промисловість, була створена сучасна транспортна система (в першу чергу це стосується першокласних шосейних доріг). Протягом майже всього XX в. імміграція в Австралію була географічно дуже обмежена, т. к. була дозволена практично тільки для європейців («біла імміграція»).
У післявоєнний період, особливо в 70-80-х рр.., Традиційні виробництва Австралії (гірничодобувна промисловість і сільське господарство) значно розширили номенклатуру продукції, що випускається. Тепер країна має велику здобич алмазів, нафти, природного газу; різко збільшилося виробництво винограду, цитрусових та інших фруктів. Стала відчуватися нестача робочих рук (згадайте, скільки всього жителів у величезній Австралії), яку вперше в історії країни намагаються ліквідувати шляхом дозволу імміграції з азіатських країн (див. так само статтю “Населення Землі”).
Історія соціально-економічного розвитку Австралії дозволяє побачити риси подібності з Канадою, США і деякими іншими країнами.

Ці держави часто об’єднують під назвою «країни переселенського капіталізму». Їх розвиток сильно відрізняється від того, яке пройшли європейські країни («класичного капіталізму»). Переселенські країни не знали феодалізму і його пережитків (з курсу історії згадайте, яких саме). Економічний розвиток відбувалося за вирішальної ролі європейських іммігрантів, які склали ядро майбутніх націй. На відміну від Європи розвиток господарства проходило на величезних територіях і при відносно нечисленному населенні (хоча б на початкових етапах), що давало можливість господарству набагато більше і довше рости «ушир», а не «вглиб». Австралія вже майже сторіччя розвивається як самостійна держава, але в світовій економіці вона (як і Канада) є найбільшим ресурсним регіоном, хоча її «сировинної вигляд» у світі спирається на високоефективну внутрішню економіку.

Набагато складніше ситуація в країнах Океанії. Маленьким острівним державам, щоб вижити в умовах жорсткої конкуренції, можна спиратися тільки на їх природні ресурси та умови, а також важливе стратегічне положення. Сприятливий клімат і хороші грунти дають можливість з успіхом вирощувати кокосову пальму, банани, різні бульбоплоди. Для 3/4 всіх острівних країн головним експортним товаром є копра – продукт обробки кокосових горіхів. Величезні ресурси морепродуктів, експорт яких також важливий. Тепле море, екзотичні острови – рай для багатих туристів. З часів другої світової війни Океанія стала полігоном для випробувань США і Францією атомної зброї. На островах розташовані військово-повітряні і військово-морські бази, найбільша з яких знаходиться на острові Гуам (1/6 всього населення складають військовослужбовці разом зі своїми сім’ями). Зовсім маленькі острови живуть, як правило, за рахунок якогось одного виду діяльності. Так Кокосові острови за рахунок обслуговування транзитного аеропорту на лінії Південна Африка – Австралія, а острів Піткерн, де проживає всього кілька десятків людей і який колись був місцем заслання, тепер живе завдяки випуску поштових марок.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Штат Арізона