Геоекологічні дослідження

Незважаючи на те що в процесі геологічних досліджень та під час видобування корисних копалин геологи звертали пильну увагу на стан навколишнього середовища, тривалий час спеціальні геоекологічні дослідження не проводилися. Роботи, що висвітлюють застосування методів прикладної геохімії, які можна вважати прообразом геоекологічних досліджень, з’явилися лише в 80-і роки XX в. 

У 1972 р. були опубліковані перші карти ландшафтно-геохімічного районування СРСР, які використовувалися для прогнозу впливу техногенезу. У 1979 р. була підготовлена карта ландшафтно-геохімічного районування Нечорноземної зони. Саме видання цих карт можна вважати початком спеціальних геоекологічних досліджень.

Однією з перших робіт в області регіонального геоекологічного картування можна вважати серію інженерно-геологічних карт в масштабі 1:500 000, виданих в 1990 р. Вони були складені колективом співробітників геологічного факультету МДУ ім. М. В. Ломоносова під керівництвом академіка Є. М. Сергєєва.

У розробці геоекологічних проблем в рамках гідрогеології та інженерної геології провідна роль належить Всеросійському науково-дослідному інституту гідрогеології та інженерної геології (ВСЕГІНГЕО, м. Москва). Колективом співробітників цього інституту в 1983 р. була складена оглядова карта стану і техногенних змін геологічного середовища в масштабі 1:5 000 000. На ній виділені типи геологічного середовища з урахуванням ландшафтно-кліматичних факторів, показано будову четвертинних відкладів і відображена схильність територій до виникнення або активізації природних або техногенних геологічних процесів, показані особливості цих процесів та їх інтенсивність, зміни підземної гідросфери, локальні процеси, що відбуваються у великих містах, відображені особливості забруднення підземних вод.

З 1964 по 1988 р. співробітниками ВСЕГІНГЕО була складена серія гідрогеологічних карт європейської частини СРСР в масштабі 1:500 000. У цю серію входять дві карти геоекологічного змісту: карта техногенних змін гідросфери та карта захищеності і ступеня забруднення підземних вод. Деякі геоекологічні параметри були відображені на мапі гідрогеолого-меліоративного районування. На карті техногенних змін гідросфери виділено типи геологічного середовища, засновані на будові четвертинних відкладень і підстилаючих корінних порід. Основним об’єктом картування з’явилися природно-техногенні системи, виділені з урахуванням типів геологічного середовища та видів техногенних систем.

У 1990 р. співробітниками Інституту мінералогії, геохімії та кристалохімії рідкісних елементів (ІМГРЕ, м. Москва), Всеросійського науково-дослідного геологічного інституту ім. А. П. Карпінського (ВСЕГЄЇ, м. Санкт-Петербург) і Далекосхідного науково-дослідного інституту мінеральної сировини (ДВІМС, м. Хабаровськ) була представлена концепція багатоцільового картування території СРСР в масштабах 1: 1 000 000, 1:200 000 і 1: 50 000. У дослідження подібного роду було включено еколого-геохімічне картування. У цій концепції вперше застосований ієрархічний підхід до об’єктів вивчення та інтерпретації геохімічних та геофізичних полів різного походження. Була запропонована нова методика картування на основі попереднього багатофакторного районування територій.
Починаючи з 1991 р. на шести полігонах Росії (Кольський, Московський, Алтайський, Байкальський, Східно-Забайкальський і Приморський) багато виробничі організації та наукові геологічні установи приступили до розробки технології багатоцільового геохімічного та геоекологічного картування.
Геоекологічні роботи мали проводитися за єдиною програмою, яка координувала і інтегрувала багатоцільові дослідження по всіх природним середах. Крім геоекологічних програм загальнодержавного значення, раніше були розроблені і знаходилися в початковій стадії деякі інші програми загальнодержавного значення: «Чорнобиль», «Арал», «Арктика», «Сибір» і ін
Існують певні відмінності в концепції геоекологічного картування в Росії та ряді зарубіжних країн (Німеччина, Норвегія, Іспанія). Головне з них полягає в тому, що в Росії існує чітке розмежування об’єктів досліджень між відомствами. У перерахованих країнах екологічні дослідження проводяться більш комплексно з урахуванням економічних чинників. Широко використовується термін «геопотенциала». Це поняття в трактуванні зарубіжних дослідників дуже близько до російського поняттю «геологічна середовище», в якому враховується господарське значення окремих її компонентів (грунти, підземні води, корисні копалини). Один з кінцевих етапів подібних досліджень – складання карт ризику освоєння територій. Подібні карти дають уявлення про характер негативних процесів, що виникають при будівництві та експлуатації родовищ корисних копалин і в процесі інших видів господарської діяльності.

Зарубіжні дослідники, зокрема І. Д. Беккер-Платен і М. Дорн, пропонують використовувати концепцію картування геопотенціалов. Вони вважають за необхідне проводити чотири рівня досліджень:
складання базових карт, в число яких входять геологічна і грунтова карти;
складання спеціальних карт – гідрогеологічної, мінеральних ресурсів із зазначенням глибини залягання корисних копалин, характеру грунтів, сільськогосподарської продуктивності, інженерно-геологічної та ін;
складання оціночних карт – карт резервних територій для видобування корисних копалин, карт використання підземних вод;
складання карт можливого використання територій з точки зору геопотенціалов, які дозволяють строго на науковій основі планувати розміщення господарських об’єктів з урахуванням екологічних обмежень.

ПОДІЛИТИСЯ: