Галузеве районування океану

При існуючому різноманітті виробничої діяльності у Світовому океані поки що лише деякі її види досягли такого рівня розвитку, при якому склалися райони з помітно вираженими галузевими ознаками. Такими галузевими економіко- географічними районами в океанах і морях можна вважати акваторії, де розміщується значна частина виробництва тієї чи іншої галузі господарства. Вони формуються під впливом розглянутих районообразующих факторів, а досліджуються (виділяються і просторово оконтуриваются) за допомогою певних кількісних показників, економіко -екологічних критеріїв і т. д. З подібних позицій проведено рибогосподарське і транспортне районування Світового океану. Ці галузі найбільш широко поширені на сучасному етапі морської діяльності людства.
рибогосподарське районування

Воно розуміється тут в широкому сенсі, так як ця галузь виробництва включає в себе видобуток і обробку не тільки риби, але й нерибних об’єктів. Кількісним критерієм служить величина улову риби і морепродуктів. Оскільки обсяги видобутку змінюються в часі, остільки для районування використовуються дані з улову, осредненние за певний відрізок часу. Зазвичай беруться середні дані за кілька років, щоб виключити вплив міжрічних максимумів і мінімумів видобутку.

Виходячи з цих передумов, С. В. Михайлов поклав в основу виділення рибогосподарських районів у Світовому океані обсяг видобутку риби та нерибних об’єктів, що існував у 1965-1967 рр.., Приблизно 3 млн. тонн і більше.

Обраний їм нижня межа уловів в загальному відповідав світовому видобутку біологічних ресурсів в океанах і морях тих років. Тому кількісним показником С. В. Михайлов виділив у Світовому океані наступні рибогосподарські райони, що наводяться тут в порядку убування уловів в них:
I. Південно-східна частина Тихого океану.
II. Західна частина центру Тихого океану.
III. Північно -східна частина Атлантичного океану.
IV. Північно -східна частина Тихого океану.
V. Центрально- східна і південно-східна частини Атлантичного океану.
VI. Північно -західна частина Атлантичного океану.
VII. Антарктика.

У цих районах зосереджувалося більше 80 % видобутку риби і морепродуктів в океанах і морях. Таким чином, рибогосподарське районування охопило весь Світовий океан.
Виділені С. В. Михайловим рибопромислові райони частково збігаються зі статистичними районами ФАО, але загалом це не одні й ті ж райони. Крім того, райони, виділені С. В. Михайловим, дозволяють їх характеризувати в досить широкому економіко -географічному плані, що дає можливість побачити індивідуальність кожного з них.

Вельми цікаво методично доповнив цю схему О. А. Кузнецов. Підходячи до рибогосподарсько – му районуванням головним чином з позицій промисловий практики, він розглядає його як неодмінна умова ефективності планування і в кінцевому рахунку управління окремими рибопромисловими районами. Відповідно до цього сітка рибопромислових районів, по мненік О. А. Кузнецова, не повинна бути однопорядкові, і може включати в себе райони різних рангів супідрядності Кожному рангу районів повинна відповідати своя стратегія і тактика рибальства.

У цьому виді районування додатково використовуються такі критерії, як однорідність природних умов і характерне поєднання промислових об’єктів, специфічні для району способи лову та технологічний процес обробки, що випливають з них особливості організації та ведення промислу, транспортне плече району. До того ж враховуються історико- географічні умови формування промислу в районі, замкнутий річний цикл видобутку в ньому.

У підсумку виділяється головне просторове підрозділ – промисловий район. Він являє собою об’єктивно існуючу частину океанської або морської акваторії, що характеризується цілісністю, відносною автономністю, організованістю, прямими і зворотними зв’язками, безперервністю функціонування. Такий район передбачає внутрішні і зовнішні зв’язки. Перші з них визначають суть району, його індивідуальність, другі – зв’язку з береговими районами та відповідними підприємствами.
Пропонований О. А. Кузнєцовим підхід до рибогосподарського районуванням носить цілеспрямований характер і допомагає вдосконалять – молюски неріти вать просторову організацію та управління цією галуззю.
У цілому ж рибогосподарське районування потребує подальших теоретичних, методичних і прикладних розробках.

Посилання на основну публікацію