Французька модель розвитку

Франція — родоначальниця (альма-матер) європейської системи державного планування, яке носить тим не менш адміністративно-командний (як у колишньому СРСР), а індикативний (рекомендаційний) характер. Перший п’ятирічний план був прийнятий в 1947 р. і переслідував мету концентрації ресурсів на відновлення економіки і визначення пріоритетів. З тих пір характер і цілі щорічних французьких планів розвитку економіки постійно змінюються в залежності від поставлених урядом завдань.

Основа планування — державні програми розвитку за різними напрямами і пріоритетами, виконання яких обов’язкове для всього держсектора і дуже бажано для приватного сектора, а залучення до виконання даних планів відбувається через систему фінансових, податкових, митних, грошово-кредитних пільг.

Не дивно, що Франція — послідовний прихильник моделі соціально орієнтованого ринку (або етатистської моделі), центральною ланкою якої є «держава благоденства» (tetat providence) з його важливою роллю в економіці — частка держсектора складає не менш 34 %. Кількість зайнятих в держсекторі — понад 25,6 %. Особливо значна роль держави в стратегічно важливих галузях (нафтогазова промисловість, транспорт, інформаційні технології, телекомунікації тощо). Найбільші концерни Франції — це підприємства з солідною часткою участі держави — Renault (автобудування), Thomson (електроніка), Aerospaciale (літаки «Аеробус»), «Електрісіте де Франс» і ін

Активне державне регулювання визначає основні напрями внутрішньої економічної політики. Незважаючи на дві хвилі приватизації в 70-х і 90-х роках XX ст., у держсекторі ще багато промислових підприємств. Але механізм управління цими підприємствами змінився — майже всі вони стали акціонерними компаніями, у яких державі належить контрольний пакет акцій. Повністю у власності держави залишилися пошта, зв’язок, національні видавництва, значна кількість медичних установ, депозитні каси, енергозбереження, телекомунікації, оборона, екологія.

Держава проводить цілеспрямовану політику залучення іноземного капіталу, частка якого досить велика — у промисловості до 40 %, в нерухомості — до 28 %, в торгівлі — до 20 %, у сфері інших послуг — до 10 %.

ПОДІЛИТИСЯ: